Дещо щоденне

- "Вода Йорданська тяжча, аніж води..." \\ "Не страхом єдиним живе чоловік – навмання..." \\ "...Він не зізнавався, що тільки пустеля – ціна..." \\ "Не засну у могилі. Лежатиму, як і сьогодні..." \\ "Мій невидимий дім над небесний – одна із утопій..." \\ "Дякувати Богу, світ крізь смерть..." \\ "Я сон в собі. Прокинуся – і вмру..." \\ "Мій час – струна з пульсацією ритму..." \\ "Світ – щоразу не те, що здається цієї миті..." \\ "Бог є, бо є. А може, тільки знає?" \\ "Бог називає імена і строки..." \\ "Я недовтекла, бо і тиша, і втеча страшні..." \\ "Не відпущено, ні. І не прощено. Все – назавжди..." \\ "Після того, як втрачено все і нема що втрачати..." \\ "слова не збуваються мови збуваються в суті..." \\ "Цей мій подив, як біль. Я боюся, тому що я знаю..." \\ "Не шукала Крааль. Але пила із нього тричі..." \\ "Час принесення віри у назву – і многа печаль..." \\ "Боже благий, що мовчиш, ні про що не спитавши..." \\ "Зникаю, знаю: істина в вогні..." \\ "Я буду вчитись забувати мову..." \\ "Праполум’я, спокійне і високе..." \\ "Добре, що не маю навіть часу..." \\ "Слова каменіють, а потім їх точать вітри..." \\ "Це мова мене вибирає. Щоразу – вона..." \\ "Існую, мислю – грекою й латинню..." \\ "Призначення знаків – мовчати, бо речі і суті..." \\ "Мій вірш – двосічний, гострий, спраглий крові..." \\ "Бог питає про мить, про піщину, про дощ, що пішов..." \\ "Є сповнення тіла – глибоке заповнення тла..." \\ "Я знаю, що знати не можна людського у Бозі..." \\ "Над моїм двійником, що мене проживав би усує..." \\ "Знаю сенс безпорадності. Часом не хочу могти..." \\ "Ти, що був мені ти. Ти, що був мен, був мені ти..." \\ "Берег сухий землі. Берег вологий моря..." \\ "Літо – Лета твоя і моя..." \\ "Він умирав її. А я тебе чекаю..." \\ "Я мовчала цей рік. Дуже довго гоїлася рана..." \\ "Вогонь чорніє. Хочеться вмирати..." \\ "З мого дому виходимо двоє – не смерть і не я..." \\ "Звикаючи до меншого, втрачаю..." \\ "Ми будемо щасливі, ніби смерть..." \\ "Стежка світла сходжена птахами..." \\ "Кричатиму, як риба над водою..." \\ "Після смерті важчає утричі..." \\ "Не знаю, як нас звати, як нас звати..." \\ "З чого виймається серце? Зітліле – із тіла..." \\ "Не любити – не бути, бо сказано: не убий..." \\ "Той інший світ, той відчай того болю..." \\ "Безпеки не існує. Ризик – міра..." \\ "Я люблю тебе. Я тебе відпускатиму тричі..." \\ "І рай, і яр, а яром – вододіл..." \\ "Мій Господи, навчи мене піти!" \\ "Є смерть, у якій пережите ввижається білим..." \\ "Страшно, Господи. Господи, чорно..."

ISBN: 978-966-359-254-1

Год издания: 2008

Язык: Украинский

"Віршам відомої львівської поетки Маріанни Кіяновської притаманне все те, за що варто любити поезію: внутрішня напруга, точність і лаконічність фраз, досконала форма. Це – "поезія на всі часи", не залежна від течій, напрямків та літературної моди."

Теги:  Українська сучасна поезія, ФілософіяВсе теги