Оголений нерв

- Іноді ми хочемо стерти з пам'яті те, про що не хочеться думати, а коли люди втрачають її, то мріють повернути... - Можна лише не згадувати якісь події, але забути їх назавжди неможливо [...].

Пройшов рік після прочитання цієї книги. А я все ще дуже чітко пам'ятаю ті емоції, які відчувала під час заглиблення в цю історію. Страх, біль, розчарування. Ця книга зробила події 2014-? років набагато ближчими особисто до мене. Так, звісно, це історія власної держави, яка відбувалася ніби в нас на очах, і ми всі про це знали, але... Майдан був десь там, у далекому Києві, у телевізорі, у новинах в інтернеті. Потім війна — теж ген там, за обрієм. Я не бачила танків, не чула пострілів, не ховалася в підвалах від бомбардування. На щастя...

Світлана Талан закинула мене в цю реальність. Змусила відчути…

Не смогла дочитать, бросила. Плоско и не интересно. Откровенная спекуляция на чувствах людей.

Сильна книга, в якій є міцний дух письменниці. Книга корисна для кожного українця, і не тільки. Про те, що боліло кожного. Та правда, яку не всі знають, яку влада приховувала. Але, ось вона, війна... у книзі Світлани Талан "Оголений нерв". Такий "нерв", що щемить десь у грудях.

Майдан назавжди ввійде в історію країни. Людям здається, що вони змінюють події, - ..проте іноді події змінюють людей.

Не так давно, в 2004 р. при правлінні Ющенка, коли в країні була Помаранчева революція, на майдані люди кричали: " Нас багато, нас не подолати!!!" І саме зараз, коли пишу рецензію, мені згадались ці слова. Такі могутні для нашої країни. Саме український народ мужньо і до кінця буде стояти за свою державу. Так як, в наших людей є та єдність, якої немає в інших народах.

Хто не знав гімн України -…

Рецензия отредактирована. Первая публикация была удалена администрацией сайта из-за многочисленных жалоб на разжигание межнациональной розни и инакомыслие в целом. Вырезано более шестидесяти процентов. Всем спасибо. Произведение хорошее. Правда хорошее. Вначале автор размеренно вводит нас в суть происходящего. Грамотно знакомит с героями. Рассказывает их прошлое и настоящее. События текут вяло, но с каждой прочитанной страницей набирают оборотов и уже все, ты, читатель, попал. Свои проблемы и невзгоды уходят как-бы на второй план, и ты сидишь, схватившись оцепеневшими пальцами за книгу и листаешь страницу за страницей в непреодолимом желании знать: а что же дальше? Столь глубокое погружение в книжный мир, безусловно, обеспечено талантом автора. Произведение очень обширное и упомянуть все…

Складна книга. Складна своєю тематикою, колом своїх ідей, насиченістю подій, думок, людей. Важко дати однозначну оцінку, але я вдячна авторці за сміливість, за відвертість, за першу спробу створити роман, який би відтворив ТІ події. Світлана Талан народилась і виросла в Сєвєродонецьку, вона жила там за часів окупації і їй не можливо не вірити. Але читається між рядків певна штуність,шаблонність, політизованість роману. Стільки всього хочеться сказати, але важко охопити всі свої думки і сформувати з них одне враження, воно дуже, дуже суперечливе і неоднозначне. Книга варта того, щоб її читати, хоча б для того, аби зазирнути в життя окупавоного міста. Але мені не сподобалась ця шаблонність, картонність героїв, і чіткість між добром і злом. Впевнена, в цьому конфлікті не все так просто і не…

Прочитала «Оголений нерв». Зі сльозами на очах читала...чіпляє неймовірно. Згадую всі харківські події...наскільки це все близько, до болю, до скрежету в зубах однакові фрази «друзів і сусідів» Насті і моїх знайомих... і загалом, книга дуже «жива», справжня така. В ній багато деталізації, і це робить її дуже яскравою. Цікавий художній сюжет, читала на одному диханні, час від часу вмиваючись сльозми. До болю знайома ситуація в місті. Я живу в Харкові, в нас не було окупації, як в Северодонецьку, але все було просто на волосинку від того. Дуже рекомендую мешканцям Західної України до читання, щоб трошки більше зрозуміти, що в нас тут відбувалося. Ця книга - я б сказала, на 80% документальна. Це боляче, але це не можна забувати. Дуже рекомендую до читання!

Ця книга схожа на щоденник з окупованого міста. На крик згорьованої душі. Як мешканка Донбасу, я можу запевнити - все, про що написала авторка - правда. Правдиві і події, правдиві і настрої сепаратистів, правдиві і почуття людини, яка всією душею любить свою Україну і їй дуже боляче від того, як її плюндрують загарбники, найманці і місцеві навіжені... У моєму селищі теж зривала державний прапор купка місцевих мерзотників за моральної підтримки 80 % населення, теж проводили "референдум", на який радісно збігалися святково вбрані пенсіонерки та "робітничо-селянська маса". Роскол у сім`ях на почві війни - це, нажаль, таке явище, яке тут не викликає вже здивування... Знаю родину, де старший син, який живе у Криму, порвав стосунки з батьками і молодшим братом, бо вони за Україну. А подругу і…

Кожна війна має своіх героів та антигероів. Перші йдуть боронити рідну землю до останньоі краплі крові, другі -  продають ворогам-окупантам, намагаючись заробити побільше грошей. Груба, брехлива, цинічна ідеологічна багатодесятилітня пропаганда, немов мечем, розколює суспільство, породжує ненависть до Батьківщини. Бути патріотом не те що ганебно, а навіть смертельно. За рідну мову і найменші прояви національноі ідентичності загрожує розстріл, а мінімальний опір чи незгода з самопроголошеним бандитським режимом карається катуваннями. У ще недавно мирному місті люди тремтять від страху під  дулами загарбницьких автоматів, постійних обстрілів артилеріі. Повітря наелектризоване жахом невідомого. Коли поруч чути постріли, розриваються знаряди, гинуть мирні люди, і не знати чи залишишся живим,…

Мені дуже подобається стиль письма Світлани Талан. Я не пропускаю виходу жодної книги. Підінмаючи важливі питання та проблеми на прикладі своїх героїв, письменниця водночас пише дуже легко - читаєш на одному подиху. Не стала винятком і книга "Оголений нерв". І дійсно, нерв. І, дійсно, оголений. Тому що без нервів, без хвилювань і співпереживань героям не можливо було читати цю книгу. Але ми не повинні про це мовчати. Це новий роман. Про нову війну. Страшні реалії. Скалічені долі. Втрачені життя. Це - ми. Це наша історія. Це наша Україна.