Valse melancolique

У цього оповідання є своя особлива атмосфера. Діалогі живі, а опис подій настільки гарний, що відчуття ніби ти там спостерігаєш за тим, як малює Ганнуся, або, як  Софія грає свій чудовий "Меланхолійний вальс".Кінцівка не типова її тяжко передбачити, але це і є особливістю оповідання, ці почуття після читання не забуваємі. Я по-справжньому прониклась цим твором, я просто не  зможу знайти у ньому мінуси.

В її творчості ще в далеко більшій мірі, як у Лепкого, одкривається нам нова, ідеальна сфера, вигляд на нову країну, де дух людський очищується з пороху землі та знаходить собі захист перед бурхливими хвилями життя. Тут зреклися ми всяких надій, всяких поривів, і тільки будиться в нас одна пристрасть: підноситься на вищий щабель досконалості, різьбити свою душу, щоб засіяла красою та запалала гарною любовью. Відвертаємося від всього буденного, що нам не раз втілить душу, а починаємо прислухатися більш до свого внутрішнього голосу, в якому пробивається пульс вічності. В жертву ванні самих себе не бачимо ніякого пониження, навпаки - щастя, бо в покорі перед ідеалами краси і любові вбачаємо початок нового царства, коли для одиниці почнеться нове життя разом з можливістю на гармонійний…

Valse melancolique

Эта история является этакой автобиографией о трех известных женщинах украинской литературы. Их истории сплетаются и создаются в единую цепочку жизни, что несет как счастье так и разочарование, а мелодия, что любила играть на рояле одна из героинь, приводить в определенную гамму чувств и эмоций.

Я бы сказала, что для восприятия это книга тяжелая. Выбранная тема и проблематика слишком сильно грузят читателя, но при этом нет сильного желания отложить книгу, но понимаешь, что если всего-лишь на секунду отвлечься, то больше не захочешь вернуться. Воспоминания остаются не самые позитивные, а некоторые события, что случаются с героинями, иногда, даже вызывали отвращение и неприязнь. Как по мне, так развития персонажей я не вижу и они уж слишком однообразны. Идея совершенно не…

Написано філігранно, тонко передаючи усі відтінки примхливої жіночої натури. Звичайно, у ХХІ столітті феміністичними ідеями нікого не здивуєш, та якщо уявити навіть зараз вповні, як компрометувала себе авторка, можна зрозуміти рівень її сміливості. Не фанат такої прози, ба більше - раджу читати її дуже обережно, без фанатизму. Звісно, сучасна жінка має бути самостійною, але не настільки, щоб чоловікові не залишилося біля неї місця. У цьому головна проблема усіх феміністок: вони самі не знають, за що борються. Як кажуть, за що боролись, на те і напоролись. Маючи свободу вибору, чи стала жінка щасливішою. Героїні твору точно ні. Тому звучить меланхолійний вальс, а не гармонійний.

Три долі - не новий сюжет для української літератури. Власне, Марко Вовчок уже в 1860 році написала однойменну психологічну повість. Проте Ольга Юліанівна створює твір абсолютно нового спрямування. В цьому фрагменті (так авторка визначає жанр твору) вона розробляє питання фемінізму емансипації. Три жінки, які живуть разом, як задумувала О. Кобилянська, символізують єдність трьох мистецтв: слова, музики та малярства. Ганнуся (прототип - Августа Кохановська, подруга Ольги Кобилянської) - молода художниця, Артистка, що вважає себе улюбленицею долі. Примхлива, часто груба до своїх товаришок, ця самовпевнена дівчина вважає, що одруження та виконання жіночої роботи, материнство - то свідомий вибір, який можна зробити лиш тоді, коли це сприяє ще "щиріше віддаватися штуці". Софія (прототип -…

Ознайомившись з твором Ольги Кобильянської " Valse melancolique" ми можемо поринути у внутрішній світ і життєві долі трьох різних героїнь,авторка порушила проблеми духовної та жіночої самореалізації. Вони талановиті, освічені,цілеспрямовані,однак із невеликим життєвим досвідом. Так,висвітливши філосовський конфлік між прагненням краси і досконалості та обставин реального життя,можемо окреслити визначні риси твору рекомендованні для проччитання.

В этой новелле рассказывается от трех таких разных, но в то же время единых в своих убеждениях, девушках. Они ищут счастье не в замужестве, а в самодостаточности и гармонии с собой и с миром вокруг. ⠀ Их объединяет тяга к красоте, к прекрасному, к творчеству во всех его проявлениях, будь это музыка или изобразительное искусство. ⠀ В квартире, в которой обитают героини, царит атмосфера вдохновения и равновесия, и это ощущается сквозь страницы книги. ⠀ Особенностью этого произведения является то, что автор впервые вводит в украинскую литературу образ женщины-интеллектуалки, стремящейся развиваться, усовершенствоваться как личность. ⠀ Это было первое мое знакомство с Кобылянской, и, скажу откровенно, меня автор смогла заинтересовать, хочется почитать что-то еще из ее творчества. ⠀

Історія про життя трьох дівчат, кожна з них кинула виклик суспільству по-своєму.

У кожній з героїнь можно знайти відображення Ольги Кобилянської, але у Софіїї Дорошенко бачила себе сама письменниця ( Ольга Юліанівна сама про це казала).

Марта - дівчина, що вміє кохати та буде гарною жінкою-матір`ю. В ній втілено образ ідеальної жінки. Дещо слабкої, може коритися, здатна до самопожертви, але вона добра, чуйна та відверта. Вона вміє стримувати себе. Як казала Софія, що їй дещо не вистачає самовпевненності, але це лише прикращає її. Ганна називає її "жінкою". У творі можна простежити низку думок про її жіночність.

Ганна - обожнює мистецтво, артоську гру, дещо егоїстична, але вона заслуговує на своє щастя. В неї своя доля, своє майбутне, де вона майстерно поєднає мистецтво та родину. Вона…

Три подруги - три емансиповані жінки. Ольга Юліанівна ніби пише автобіографію ,а всіх своїх героїнь наділяє рисами власного характеру ,ніби розмежовуючи власне життя на три долі. Містика залежності життя від символів. Актриса і музикант. Вальс ,що впливає на долю. нервовість ,що впливає на життя. Роздоріжжя.