Осіннє рондо місячної ночі

Книга справді дуже атмосферна, по-львівськи смаковита, по-львівськи містична. Це історія двох половинок, двох загублених душ, які століттями шукають одне одного у старовинному місті. Як добре, що Львів такий же, як і кілька життів тому. Це історія випадкових і раптових зустрічей, приправлена музикою Бетховена. Музика лунає на сторінках роману, чарує і бере в полон - власне, як і почуття кохання. Авторка знайшла чудові прийоми змалювання переживань героїв, найяскравіший із яких, на мою думку, - художня паралель музичного рондо та літературного обрамлення. Це і справді зачарований світ, у якому повторюється і повторюється історія двох закоханих. Єдине, чому я не повірила, - чоловічій пристрасті. Вона видається мені трохи жіночною, надто емоційною. Проте, можливо, у Львові все можливо...

Для…

Дуже сумно, але ця книга стала моїм розчаруванням - солодко та безглуздо. Текст і так невигадливий, а те, що головну героїню півкниги назвають Любкою - дратує, таке ім'я красиве і так опошлить. Про сюжет - теж ніяких позитивних емоцій - просто не моє. Ї ще одне - я розумію, що Львів є кавовою столицею України, але ж також я розумію, що люди там не ходять постійно із кружкою кави, про що нам натякає книга. Єдиний плюс - це мова, як же я давно не читала українською, навить стала забувати її красу.

Дві долі, дві історії кохання і один шанс виправити історію. Не варто губитися у часі, не варто забувати про кохання, за нього потрібно боротися та не втрачати надію. Кохання має велике значення в нашому житті, а дві людини, які кохають, складають одне ціле та єдине. Ця книга досить казкова, романтична та трішки мистична. Софья та Любка, Степан та Любомир вон такі схожі і водночас такі різні. Кожна пара по своєму відстоює кохання, але боротьба за нього того варта.

Книга про події, які відбуваєються в моєму улюбеному місці, в якому я ніколи ще, на жаль, не була.

Така собі казка для дорослих, в яку поринаєш з головою з перших сторінок. Історія, яка затягує і не відпускає і здається, що магія книги проривається і в твоє життя.

Кохання, яке живе на протязі століть і душі, які віднаходять один одного через сотні років. І хоча кінцівка передбачувана, але це не відштовхує, а навіть навпаки затягує далі.

Дві історії переплітаються на сторінках книги. Одна родом з 19 століття, інша з 21го. Перша, про дівчину Софію, яка народилася і живе в сім'ї аристократів і хлопця Степана - бідного, але розумного. Їм ніколи не бути разом, адже вона багата, а він бідний. Її батьки ніколи не дозволять жити цьому коханню. Їхні тіла помирають, але душі кохають і шукають одне…

Книга банальна і проста, фінал очевидний! Весь сюжет побудований на тих же діях та думках героїв: "ой мій коханий, де ж ти", або героїня "ставить чайник на конфорку" написано багато разів. Хоча реципієнту це геть зовсім нецікаво! Не віриться жодному написаному слову, все стається настільки передбачено, що вже з другого розділу зрозуміла розв'язка! Книга не здатна змусити відчути пережите героями на собі: їм немає ані співчуття, ані радісно за них. Назва приваблива, але, на жаль, оманлива. Книга зовсім не передає атмосферного Львову.

Як би мені було років так 16-18, то я б проковтнула цю книжку за декілька годин, а потім би ще й певний час не могла прийти до тями від всього того солодко-романтичного нагалудження авторських думок. Та тепер, читаючи цей "літературний шедевр", я не змогла в ньому знайти нічогісінько, що хоч якось змогло б мене здивувати, захопити, чи хоч що-небудь зробити з моїми почуттями...

Цей твір, своєю банальністю і недовершеністю сюжетних ліній, надихає лише на те, щоб негайно закрити книжку і більше ніколи про нього не згадувати.

Анотація заманила мене можливістю подорожі до чарівного Львова, але автору й тут не вдалося вразити. Атмосфери цього казкового міста зовсім не відчувається. Те, що головна героїня твору майже на кожній сторінці говорить про каву, думає про каву, заварює каву, чи п’є її,…

Двоє. Він і вона. Ніч. Фонар. Дотик рук, палкість поглядів, ніжність поцілунків. Світу не існує. Є тільки двоє. Вона і він. І це дивне, старовинне місто, яке їх поєднало. Йому ж приготована роль розлучити їх. Можливо, навіки...

Та кохання не знає, що таке час. Справжнє кохання здатне на дива. Воно не має кордонів, воно не ставить меж. Справжнє коханя проростає там, де, здавалось би, немає місця почуттям. Душі пам'ятають все. Особливо, якщо це все у них відібрали.

Осіннє рондо місячної ночі - історія кохання. Красива, подекуди трагічна, з фіналом, який передчуваєш, але від цього вона не стає менш загадковою і цікавою. Містика і реальність. Часи минулі і сьогодення. Дві половинки, що загубилися в часі і в сучасному місті.

Одного дня Любка вирішить порвати з минулим і почати все спочатку. І…

Взяла книгу в бібліотеці, прочитала пару сторінок - більше не змогла. Млосне чтиво, як малоббджетний бразильський серіал.

Книга приємна. З елементами містики, присмаком ниючого болю, іноді з нерозумінням обставин. В цілому непогано, але трохи просто. Уваги праця Рогашко варта:)