Лемберг. Під знаменами сонця

Два молоді здорові (ну, майже здорові) хлопи самі у великому місті. Чим же вони там займаються? Переховуються у молодої здорової вдови. І шо з того виходить? Виходить що Добрянському з Губицьким будь-хто вже стане зайвим у їхніх пригодах. Ні, справжнім бро романтика не потрібна. Тільки як привід потеревеніти, та й то трошки. Ця дивна парочка мазохістів буде по черзі зализувати один одному рани й сваритися, як стара подружня пара. Та чи ж варто було таку книгу брати до рук? Так! Бо, хоча наскрізний сюжет стає зрозумілим в останній частині тексту, самі пригоди й супроводжувальні описи вартують книги вдвічі більшої за обсягом. Головна інтрига очевидна, але виконана з такою майстерністю, що деталі стають для читача справжньою несподіванкою.

Все почалося з того, що декому, себто мені, раптом знадобилася книга для подорожі. Я готувалася до липневої поїздки у Львів, і мені хотілося відшукати собі щось таке, з чим можна було б відключитися від реальності у плацкарті. Одного вечора я гортала каталог на сайті свого улюбленого видавництва - і випадково натрапила на книгу, сама назва якої врізалася мені у саме серце.

До липня в мене книга не долежала, бо я занурилася в неї наступного ж дня і не виринала ще декілька діб. "Лемберг" одразу підхопив мене, закрутив та й кинув у вихор своїх вулиць, перехресть, каплиць, поїздів та кнайп. Я була в цьому чарівному місті декілька років тому, і книга стала для мене згадкою про минуле й сподіваннями на майбутнє. За більшістю своїх ознак вона не мала мені сподобатись - я не люблю історичні…

Не зрозуміла. Чи, може, просто ця книга не для мене. Страшенно обожнюю Львів і завжди із задоволенням відвідую це казкове місто. От за це авторові дуже дякую. за цікаві описи вулиць, його таке суперечливе минуле, а от історія головних героїв пройшла повз. Захопили тільки останні 50 сторінок, що розставляють всі крапки над "і". Як на мене, переходи в часі і переходи від героя до героя, вийшли дещо кострубаті і такі, що лише збивали з пантелику.

"Усе, що не вкладається у звичні рамки, усе, що дивує, як правило, добром не закінчується"

Так собі думав наш головний герой – батяра - Мар`ян Добрянський, чи як там його на справді кличуть. Однак, мушу з ним не погодитися, тому що ця книга безперечно дивує і змушує відкласти всі справи аби тільки дізнатися, що ж буде далі.

Написано жваво, цікаво і місцями дотепно. Так, мені додавали трохи клопоту діалектизми і необхідність щоразу звертатися до нотатків – пояснень значення слова. Але той неперевршений львівський дух дозволив мені зануритися в атмосферу Лемберга.

Кожний герой історії являє собою окремий, яскравий і неповторний характер.

Чого лише вартий Януш Губицький зі своїми принципами і доброю душею!

Мар`ян та Янек. Їх зовсім не випадкове «знайомство», таких різних і таких схожих,…