Українська мала проза XX століття: Антологія (сборник)

Теплі спогади з дитинства видатного режисера. Навіть поринаєш у атмосферу своїх перших років життя.

Мій улюблений твір автора. Хоча фабула і не відрізняється якоюсь оригінальністю і дуже сильно схожа на "Страждання молодого Вертера", проте тут Коцюбинський - як на мене - наймайстерніше і найгарніше зміг залізти в голову головного героя і показати його думки з-поміж інших творів. Те, як показано поступовий перехід головного героя від простої цікавості до вже абсолютно хворої залежності на грані любові і ненависті і ці протилежності в його відношенні до дівчини, коли він кутає - як він говорить - ці противні ноги, і в той же момент відноситься до неї як до своєї дитини просто 10/10

Я ще не зустрічала людини, яка б не читала цієї новели. Та якщо ви її не читали, то я палко раджу негайно це зробити.

Умовно, можу поділити книгу на три частини:
1 - депресія.
2 - спокій.
3 - нетерпіння.

1. Починається розповідь доволі депресивно та меланхолійно. Опис "города", дійсно змусив мене проникнутися своєю атмосферою безнадійності. Головно героя, доречі, теж, тому він й тікає подалі, щоб знайти спокій для своєї втомленої душі та почати знову творити.

2. Ліричного героя нарешті відпускає город і він може дихати на повні груди. Тісний зв'язок з природою, нарешті заспокоїв його, уся депресія й меланхолія  зникли під променями сонця. Ця частина мені дуже сподобалася, вона найбільше вплинула на мене. Я відразу відчула розслаблення, та й взагалі, стало доволі комфортно.

3. В умно третій…

Новела Миколи Хвильового входить до переліку книжок, які входять до шкільної програми і є в програмі ЗНО. В школі ніколи не любила українську літературу через важкість сприйняття сенсу творів українських письменників і через декілька років я досі притримуюсь тієї думки, що більшість українських творів краще читати в більш дорослішому віці і з морально-стійкою психікою. Сенс новели у кожний період свого зростання можна трактувати по різному в силу свого життєвого досвіду та цінностей. У мирний час я засудила б однозначно головного героя за його вчинок. Вбити свою матір через розходження політичних поглядів, який нонсенс! Однак, в умовах війни, коли в 21 сторіччі ти спостерігаєш як руйнуються сім’ї через розходження у політичних поглядах, коли той, з ким ти щасливо проводила дитинство,…

Якщо подумати, сумні у нас традиції. Навіть ті, що мають бути веселими - з відтінком смутку. Подружжя Безверхих оддають заміж третю свою дочку - Катрю. Подія велика і радісна. Закололи кабанчика, приготувалися, як слід, запросили майже все село, музики грали так, що ноги самі просилися в танець. Та чому ж так невесело батькові й матері? Чому напливає сум і безмежний неспокій напливає на серце? Троє дочок виховали. Жодна не зосталась біля батьків. От і ця від‘їжджає з чужими людьми. У місто, у незнане, назавжди… Ой відчуває мати, що не кохання причина весілля. Та що вдіє? Сучасні діти такі стали самостійні, вони краще знають, як будувати своє майбутнє. Машина зблиснула далекозорими фарами і зникла. А в повітрі довго ще тремтіло: «— Та моя ж ти, дитиночко дорогесенька, коли ж я тепер…

Эта новелла идет по школьной программе ,которая мне совсем не нравится. Также она есть в ЗНО ,поэтому я прочитала ее .

Сюжет .История повествует о событиях революции ,чекистах  .На мой взгляд, это скорее рассказ, чем новелла ,потому что ,конец - предсказуемый .

Герои .Это театр одного актера .Главный герой не вызвал никаких эмоций. Второстепенные герои даже не картонки ,а просто декорации .

Язык .Написано легко ,но я не люблю повествование в настоящем времени и от первого лица .

Мне понравилась главная дилема - что выбрать мать или верность родине? Очень интересная тема ,но автор не смог ее как следует раскрыть .

Кому рекомендую прочитать .Украинским одиннадцатикла́ссникам, которые будут сдавать ЗНО.

Кому не рекомендую прочитать .Всем остальным.

Я слушала в прекрасной начитке Егора Пчелкина!

Я уже читала эту повесть в далёком 5 классе, тогда она меня поразила: написано с душой о далёких и счастливых днях детства, о горячо любимых членах семьи, таких самобытных. Детство воспринимает все через свою особую призму, многое игнорируя и сглаживая, проблемы взрослых либо вовсе не замечаются, либо им не придается такое большое значение, ведь вокруг такой прекрасный мир и каждый день дарит новые приключения. А вот при перечитывании (переслушивании) отчётливо видны тяжёлые обстоятельства, в которых жила семья, бедность, необразованность, семейные конфликты, они лишь упоминаются, но и этого достаточно. Есть и упоминания домашнего насилия и насилия над животными, но ведь это автобиографическое произведение, оно так и было, не нужно это…

Першими своїми реченнями ця повість влучила у самісіньке серце.

Це кіно. Короткометражний фільм у жовтуватих кольорах (щось накшталт старих світлин кольору сепії, але тепліше із ледве відчутними відтінками зеленої трави чи безмежного синього неба). Але розумієш це із часом. Вглядаєшся в нього, в той фільм на сторінках книги, передивляєшся, намагаючись забрати з собою у пам‘яті щонайбільше реплік.

…чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам’яті і заповняють всю її оселю, де б не стояла вона.

А колись ми проходили його у школі на уроках літератури, втім… хто читає ті домашні завдання, коли є так багато забавок, а ще й інтернет із його скороченними версіями творів? Твій час зайнятий «важливішими» справами або ти…

Единственное, что я решила прочитать из школьной программы по украинской литературе ,вернее прослушать .Новеллу я прослушала в аудиоформате .Чтец прекрасно прочел! Большое спасибо ! Все остальное просто кошмар!

Сюжет.Повествование ведется от первого лица. Михаил и Марфа слышали друг друга на расстоянии. Марфа вышла замуж за нелюбимого человека .Михаила высылали в Сибирь .Он любил Соню -слышал Марфу. По-моему ,звучит очень странно. Наверное ,Марфа пыталась его приворожить ,но что-то пошло не так .Ладно давайте без теорий.

Герои .Они просто никакие !Просто картонки !Интересная задумка с любовным треугольником ,но реализация на нуле.

Кому рекомендую прочитать .Лично я не рекомендую никому ,но если вы живете в Украине и вы школьник или школьница ,то вам придется это читать в 11 классе…