Одного разу...

С этой книги началось моё знакомство с чудесной Ирэн Роздобудько. Коротенькие рассказы-истории из жизни так ярко показали мне какая чудесная женщина прячется за этим именем. Благодаря некоторым вот таким воспоминаниям я почувствовала даже некоторе духовное родство с автором, настолько душевно и открыто она пишет! Вообще я не очень люблю рассказы, но эта книга запала мне в душу, ведь она о жизни такой простой и такой необычной личности.

У цій книзі Ірен, відкриває душу для свого читача, показуючи своє життя таким , яким воно є. Відсутність послідовності та логіки у побудові, дає відчуття читачу, що він розмовляє з авторкою віч на віч. Вона дає поштовх щоб подумати про... все. Про телебачення, яке зомбує людей, і про письменників, які пишуть книги, незважаючи на фінансову НЕ підтримку держави для літератури, про стосунки, складні, але не менш красиві та жахливі, про гідність та дорогоцінності (не тільки матеріальні), про значення слова Успіх та безхмарне життя (як нам здається )за кордоном, про дороги (асфальтні і не тільки ) та існування дружби... Тих ПРО багато, але всі вони змушують подивитися на свою рутину, яка захоплює та поглинає. На життя, яке має повороти, виверти, незаплановані зупинки та швидкісні магістралі,…