Намерение!

Якщо чесно, то мабуть вже виросла з цієї книги. Коли читала цю книгу в підлітковому віці, то була просто в захоплені, боготворила і автора, і героя пропри весь негативізм і дивність. Якщо чесно, то трожи жалкую, що перечитувала цю книгу. Загалом книга весела і легка, підліткова.

Петя － обычный сельський парень, из тех, кого не любят учителя, и кого смело можно назвать заводилой. Но однажды все меняется: на него обваливаеься дар феноменальной памяти, и отныне его главное намерение － выйти за рамки так называемой действительности.
⠀
Не могу сказать, что в восторге, но и совру, если буду утверждать, что не понравилось. Удивил － это именно то слово, которое смело могу применить к роману.
⠀
Необычно, местами странно, временами по-философски. Любко Дереш не рисует идеалов, не диктует истин, автор будто взрывает на страницах своей книги реальность, дабы создать поверх нее нечто новое.
⠀
Сильно написан эпизод в начале повествования с переосмысленнием себя главного героя, когда он становится чужим среди людей. Как легко человек может потеряться даже в уже привычном ему мире.
⠀
Бе…

Наконец-то дошли руки прочесть "Намерение!" Дереша. Его стиль и манеру письма нежно люблю еще с 2011 года, для меня это определенная ностальгия. Здесь на сайте много рецензий, в которых читатели не скрывают своего разочарования книгой, что удивительно - если это первое прочтение, то автору всегда надо давать шанс и пытаться понять его. Если повторная попытка прочесть нечто иное у него - то вы знали, на что шли. Лично для меня книга понятна. Меня не смущает наличие обсценной лексики, потому что она действительно помогает нам чуть лучше понять героя. Это не философ-моралист, а обычный парень, который поступает по совести, не считает себя кем-то особенным. Он одержим жаждой познания, но разве это плохо? В общем и целом книга интересна, некоторые цитаты я выписала себе. Люблю эту…

Обещать - не значит жениться (с) народная мудрость

Я понятия не имею, кто такой Любко Дереш и чем он так знаменит. Но есть у меня подозрение, что знаменитым он стал отнюдь не благодаря "Намерению!" Я не имею намерения его каким-либо образом принижать, но по мне это довольно таки обычный роман для старших подростков. Нет, не совсем обычный, с некоторой претензией на интеллектуальность и философский подтекст, конечно же. Но тем не менее - подростковый. Потому что тема эта в конечном итоге в целом не нова. И проблемы философские тоже не новые. И даже решение (точнее, попытка решения) тоже не в диковинку. Но, поскольку, в принципе, реализовано это неплохо и опять-таки с претензией на оригинальность, читать это можно. Хотя в качестве минуса можно отметить, что все-таки поступки главного героя…

Для мене книга виявилась скучною і зовсім не цікавою. Автор зображує в ній українців як гімно-народ, це дуже дратувало. Це була перша книга Дереша яку я читала, і після прочитання немає бажання знову братись за його твори. Моментами у творі вставлялись мати, і навіть не розумію до чого вони були. У хлопця виявився талант, а він його просто просрав. Єдина цікава сюжетна лінія була це історія з Гоцою, а все інше суцільна маячня.

Захотілося прочитати щось українське, сучасне....про книгу прочитала багато гарних коментарів і рецензій...тому вибрала Дереша... В мене склалося таке враження, що певний підліток в складний період свого віку вирішив свої філософські роздуми записати у зошит...цей зошит хтось знайшов і видав... Бридкі враження після прочитаного...абсолютно недоречні МАТЮКИ і вульгаризми, книга просто пуста... Хтось може подумати, що таку "високу філософію" треба зрозуміти...як на мене вона аж занадто "низька".... Але...я принаймні дізналася як пише Дереш і місцями були непогані ностальгічні моменти...окремі речення.

Мені подобається автор, подобається стиль, книга цілком хороша, але кінець... і взагалі останніх 15℅... Деякі пишуть так, що навіть найгостріша фантазія в книзі здається доречною, і ти віриш в цю вигадку, бо саме так має бути... А тут до останнього думала, що головний герой дійсно шизофренік і ось ось автор напише, як той попадає в дурку. Або ж є інший варіан: пурпурний світ з вантажівками, чи нафто-людина-циклоп - це все виглядає так, ніби автор просто стібається або треба хоч щось написати для психодєла.

Перша прочитана мною книга Дереша. І навіть не прочитана, а буквально та, що я з'їла за один присест. Щиро зраділа, що купила цю книжку - перевидання прекрасне й читати було неймовірно цікаво, хоча нецензурні слова в філософських роздумах здалися мені трохи недоречними. Та все ж я із задоволенням читатиму Дереша й надалі.

Початок книги для мене був дуже цікавим та інтригуючим, в якомусь плані навіть заворожував та не давав відірватися від читання. Середина книги наштовхувала на роздуми і я почав думати що книга дійсно гарна, але під кінець книги, коли в головного героя почала їхати криша, в мене і самого вона почала їхати! Це склало дуже негативне враження від книги в цілому. Чому книга називається "Намір" я так і не зрозумів. Намір кого і до чого\кого? Філософсько-психологічні роздуми автора нудні, скоріш за все розраховані на підлітків-школярів які шукають себе і пізнають цей світ. Моя оцінка книги 3,5/5.