Тінь сови

Це моє перше знайомство з письменником Шкляром і однозначно не останнє. Автор дуже чуттєво описує природу, з любов'ю до кожного струмка, галявинки, лісу. А Щедрик, що здійснює бажання, допомагає нам вірити у краще, це надія на світле майбутнє. В кінці коли я прочитала що, прототипами героїв є справжні люди, справжня історія я заплакала.

Боже, з якою любов'ю автор описує мій край! Кожну травинку і тваринку. А як гарно вимальовується любов хліборобів до землі... Оце от #земля погуляла#. Звідки він знає скільки почуттів відчуває людина землі, людина лісу? Невже хтось знає наші таємниці? Коли брала цю книгу до рук, то не думала, що вона вразить мене аж так. Майстерно зобразити, як почуття людини до людини можуть тісно преплітатися з почуттями до природи... Ця книга точно не загубиться в мене на поличці. Дякую, Василе Миколайовичу, за те що мої почуття вилили в слова. Ви тримали моє серце в своїх руках, як ваш персонаж кардіохірург Муталіб тримає його під час операцій, тож ви також цілитель...

Трагичная история любви, которая не оставит равнодушным ни кого.

В этом романе переплетены две истории любви, четыре сердца, которые искали возможность просто жить и любить.

"Тень совы" - второй роман автора, который прочитала ( первым был "Ключ") и они очень сильно отличаются...

После прочтения у меня не осталось мыслей в голове...автор все разложил по полочкам, ответил на все вопросы, которых, по сути, там почти и не было...

Не знаю, что можно сказать об этой книге, её просто стоит прочитать и насладиться теми забавными моментами, которые в ней присутствуют, моментами горя и радости...

Книга понравится не всем, но мне она попалась в нужное время

Оценка: 8 из 10!

така собі сумна казочка про любов, вірність і про те, як навіть дорослим хочеться вірити, що десь там є маленький лісовичок Щедрик, який від усього захистить. Зрештою, "у кожного з нас повинен бути свій праліс..."

Так, поставила 5. Сама не знаю чому, напевно, що книга зачепила за живе. В деяких моментах було нудно читати, але це дрібниці. Сама історія неймовірна. Хотіла познайомитися із Шклярем, оскільки на полицях 4 його книги і жодна не була ще прочитана. Такий собі автор, якого я чомусь купувала на автоматі. Проте не пошкодувала, книга варта уваги. Особливо вразили роздуми автора про заздрість, кому цікаво 207-208 с.

ТАК! ЗНОВУ КНИЖКИ! То й що? Відчепися, це мій подарунок самій собі на Новий рік. Я в тебе дозволу не питала!

Приблизно так я відповіла на татові втомлено-роздратовані крики: "Ти вмієш витрачати стипендію на щось, окрім книжок?!", коли повернулася з крамниці "Книжкового клубу" з фірмовими пакетами, набитими черговими книжками, серед яких була і "Тінь сови". Прочитала за одну ніч, не могла відірватись. Улюбленою вона не стала й не стане, проте уваги точно варта.

Привабила обкладинка книги. Ну дуже класна, як на мене. Обіцяє щось загадкове і таємниче... Що можу сказати після прочитання?Такий собі Ніколи Спаркс по-українські. Я все-таки більше люблю Шкляра історично-містичного, аніж романтичного. Найбільше враження справив лише епілог, коли стало зрозуміло деякі нюанси цієї історії, але загалом вся книга трішки нуднувата. Романтична історія, трагічне кохання, велике і глибоке почуття... Але мене не зачепило, не переконливо. Все-таки в Спракса трішки переконливіше:)

Нещодавно, зайшовши в книжковий магазин, я довго стояла, вибираючи собі книгу, та ніяк не зважилася щось купити, але мою увагу привернули книги Шкляра, про якого я жодного разу не чула. Наступного дня я знову прийшла в цей магазин і довго обирала, яку його книгу вибрати з цікавості, оскільки я давно не читаю української прози. Але чомусь мій вибір зупинився на книзі Василя Шкляра «Тінь сови». Гарна назва,на мою думку, повинна нести досить цікавий зміст і вже тоді я відчула, що ця книга лишить слід у моїй душі.. Вчора закінчила читати цей прекрасний домашній і такий теплий роман , який так вразив мою підсвідомість та мої думки, що стримати емоції, особливо наприкінці книги, було дуже важко, і полилися сльози. Я вражена тим, що звичайне життя сільських людей у 1984 році справило на мене…