Вибрані твори (сборник)

Я слушала в прекрасной начитке Егора Пчелкина!

Я уже читала эту повесть в далёком 5 классе, тогда она меня поразила: написано с душой о далёких и счастливых днях детства, о горячо любимых членах семьи, таких самобытных. Детство воспринимает все через свою особую призму, многое игнорируя и сглаживая, проблемы взрослых либо вовсе не замечаются, либо им не придается такое большое значение, ведь вокруг такой прекрасный мир и каждый день дарит новые приключения. А вот при перечитывании (переслушивании) отчётливо видны тяжёлые обстоятельства, в которых жила семья, бедность, необразованность, семейные конфликты, они лишь упоминаются, но и этого достаточно. Есть и упоминания домашнего насилия и насилия над животными, но ведь это автобиографическое произведение, оно так и было, не нужно это…

Першими своїми реченнями ця повість влучила у самісіньке серце.

Це кіно. Короткометражний фільм у жовтуватих кольорах (щось накшталт старих світлин кольору сепії, але тепліше із ледве відчутними відтінками зеленої трави чи безмежного синього неба). Але розумієш це із часом. Вглядаєшся в нього, в той фільм на сторінках книги, передивляєшся, намагаючись забрати з собою у пам‘яті щонайбільше реплік.

…чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам’яті і заповняють всю її оселю, де б не стояла вона.

А колись ми проходили його у школі на уроках літератури, втім… хто читає ті домашні завдання, коли є так багато забавок, а ще й інтернет із його скороченними версіями творів? Твій час зайнятий «важливішими» справами або ти…