Зачарована Десна

Я слушала в прекрасной начитке Егора Пчелкина!

Я уже читала эту повесть в далёком 5 классе, тогда она меня поразила: написано с душой о далёких и счастливых днях детства, о горячо любимых членах семьи, таких самобытных. Детство воспринимает все через свою особую призму, многое игнорируя и сглаживая, проблемы взрослых либо вовсе не замечаются, либо им не придается такое большое значение, ведь вокруг такой прекрасный мир и каждый день дарит новые приключения. А вот при перечитывании (переслушивании) отчётливо видны тяжёлые обстоятельства, в которых жила семья, бедность, необразованность, семейные конфликты, они лишь упоминаются, но и этого достаточно. Есть и упоминания домашнего насилия и насилия над животными, но ведь это автобиографическое произведение, оно так и было, не нужно это…

Першими своїми реченнями ця повість влучила у самісіньке серце.

Це кіно. Короткометражний фільм у жовтуватих кольорах (щось накшталт старих світлин кольору сепії, але тепліше із ледве відчутними відтінками зеленої трави чи безмежного синього неба). Але розумієш це із часом. Вглядаєшся в нього, в той фільм на сторінках книги, передивляєшся, намагаючись забрати з собою у пам‘яті щонайбільше реплік.

…чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам’яті і заповняють всю її оселю, де б не стояла вона.

А колись ми проходили його у школі на уроках літератури, втім… хто читає ті домашні завдання, коли є так багато забавок, а ще й інтернет із його скороченними версіями творів? Твій час зайнятий «важливішими» справами або ти…

В ті часи, коли ще люди були щасливими, зими холодними, літа з голодними комарами, а леви ходили по степах-була і Десна зачарованою. А на її березі жив хлопчик Сашко, якому ось тільки виповнилося 5 років. І всі добрі та погані чари він бачив на власні очі, і проніс їх через все своє життя.

Ще й коли ледь вступив в права 1900 рік, прості люди не знали про електрику, але їхні вечори були сповнені бесідами і страхом перед Богом. Чоловіки важко працювали, в сім'ях було багато дітей і ніхто ще не здогадувався що попереду 2 великих війни.

Надзвичайно тепла і весела повість, сповнена всіх кольорів дитинства та народним колоритом. Навіть довгі описи природи несуть в собі іскри щастя та ностальгії. А жахливі та страшні події оформлені в комічному світлі і їх хочеться перечитувати та цитувати.…

Твори О. Довженко - це насолода. Слова такі солодкі, такі мелодійні та магічні. Кожне речення смакуєш до крапки, передчуваючи смачний післясмак. "Зачарована Десна" - це дитячі спогади маленького Сашка, в які органічно вплітаються коментарі досвідченного майстра слова. Повість створює панорамну картину Десни з її заходами сонця, світанками, повенями та звичайними обивателями. Тут і дикі качки, і деркачі, і ... леви. Так, це з зачарована Десна, усе можливо! Це повість про селянську філософію, про віру в Страшний суд і про осуд вчинків Бога. Про клепання коси та про минуле, в якому і комарі були кращі. "Зачарована Десна" - це замальовки з українського життя. Повість варто читати, якщо втома гостро відчувається, якщо хочеться краси і витонченої естетики

Те відчуття, коли тобі книга ніби сподобалася, а ніби й не дуже...

Так, це історія, яка приємно читається. Довженко пише класно, але для мене це було трохи нуднувато. Цікавими були думки малого Сашка (тобто, звичайно, самого автора, адже це автобіографічна повість). Його дитяча безпосредність і не затуманені злобою очі допомагали побачити в цьому світі те, чого вже не помічають дорослі. І мні було приємно відкривати цей великий і неосяжний світ иазом із ним.

Але тут немає майже ніяких подій, сюжет, в принципі, теж відсутній. Але читається приємно.

Сподіваюся, що "Україна в огні" мене більше захопить.

Безумовно, хрестоматійний твір "Зачарована Десна" не може бути поганим за своїм визначенням. Хоча... Ні, не подумайте, нічого поганого не скажу в адресу цього твору. Хоча є декілька програмних творів, які просто не вражають. Проте "Десна" тим-то від них і відрізняється.

Знаєте, буває надзвичайно важко критикувати такі теплі, часом смішні твори, які настільки прославлені, що чужа критика їм вже явно ні до чого. Мільйони читачів – красномовніше слів. І дійсно, хіба зможе занепаплюжити моя сумнівна рецензія всім відомий твір? Проте досить. Довженко у творі пов'язує все своє життя з річкою, з великою для нього маленького Десною, якою час від часу гуляють леви, пролітає ворона-чарівниця, прабабця лає його й світ... Повість складена з маленьких уривків-спогадів, які стрибають, як сонячні…

Я помню классе в шестом меня не впечатлила эта киноповесть. Я запомнила её как спокойное, скучноватое повествование, без особо ярких приключений. Обычное детство сельского мальчишки Сашки. Казалось бы, мне и моим одноклассникам наоборот должно было быть интересно, нам это было близко по духу, чем уже более взрослым, у которых отношение к детям иное - мол, «бігає он воно, оте паскудо мале, кропивою б його, щоб знало». Ан нет... Сейчас возникают несколько иные ощущения: детство, возьми меня обратно, хочу снова стать тем «паскудою малою», хочу быть таким же беззаботным, наивным, но счастливым ребенком. Как же мило там описывается детство Сашки! Куча родственников и каждый со своими тараканами - кто любит растения, кто разговаривать со всем живым и неживым, а кто проклинает всех и вся,…

Важко передати, наскільки приємно було перечитувати цей знайомий з дитинства твір. Я згадую уроки української літератури в школі, обмальовані портрети поетів на сторінках підручників і стареньку Олену Денисівну, яка намагалася привити нам любов до українського слова. Зараз я відчуваю, що ті уроки посіяли в мені зерна, котрі тільки зараз виходять на світло. Я давно не отримував такого задоволення від читання дитячої книги. У школі, твори Довженка я читав легко, бо вони написані просто та ясною мовою. «Воля до життя», яка входила до шкільної програми зразу прийшлася мені до душі. Міг би я тоді подумати, що буду перечитувати ці книжки у 22 роки, давно вже заливши шкільну парту в минулому. «Зачарована Десна» пропонує нам подивитись на буденне життя очима хлопчика, що бачить навколишній…

Дуже люблю "Зачаровану Десну" Довженка. Ще може бути чарівнішим, ніж таємничий світ дитинства? Письменник привідкрив нам двері в історію свого становлення - це ж чудово! Образ бабусі з її прокльонами просто неперевершений. Чимось нагадує мою бабусю в ті дні, коли ми з нею сварилися. Раджу цю книжку всім любителям спокійного українського слова.