Все, що я хотіла сьогодні (сборник)

Я навіть не очікувала,що книжка виявиться цікавою. Книжка легко читається,бо не рідко ловила себе на думці,що приблизно так само думаю і я. Книжка легко читається.бо щось подібне хоче зробити кожна але...знаходиться багато але... Книжка захоплює,бо має непередбачений кінець і філософський підтекст. Цю книжку треба було назвати "Якби",а книжку "Якби" цієі ж авторки так як цю. Тому що після прочитання самовільно запитуєш себе: А якби в тебе так було?

Проза Роздобудько уникальна. Она наполнена философией, подпитана красивыми образами, интересными героями, чудесным языком повествования. От книг Ирэн веет теплом и светом, и, читая эту книгу в частности, наслаждаешься каждым моментом. Эта книга показалась мне слабее за все остальные, прочитанные ранее, но о знакомстве с этой книгой я не пожалела.

Суть твору: не обов"язково чекати смертного вироку, аби прожити своє життя у своє ж задоволення.) Героїня роману проходить обстеження у лікарні. Отримавши результати дізнається, що жити їй залишилося всього нічого. Спочатку вона переживає шок, але потім, коли цей стан минає, приходить розуміння, що вона прожила свої роки виважено, розмірено, правильно, але не так, як їй того хотілося б... Обмежена кількість часу змушує її діяти, всупереч собі, своїм усталеним поглядам та переконанням, кардинально змінюючи все в повному розумінні цього слова. І вона вирішує почати це робити негайно, тобто сьогодні. Трапляється так, що саме в цей день вона отримує шанс все докорінно змінити, зважити, проаналізувати і діяти, не даючи собі час на роздуми. Це в неї прекрасно виходить, на її погляд, а на…

Почну з того, що роботи Ірен мені подобаються. Наздоганяю те, що не прочитала два роки тому, коли почала знайомитись з її творчістю.

Оцінку знизила за три моменти: 1) тема вже заїжджена, одразу починаються асоціації з фільмами, книгами... Але я розумію, що нині дуже важко написати щось абсолютно нове. Плюс книгу могла читати людина, молодша за мене, яка не почала б проводити паралелі з аналогічними сюжетами. Для неї такі лінії були б новинкою. Так що в принципі вважатиму це ще одним баченням відомої теми приреченості й питання "як прожити останні дні?" 2) вважайте мене примхливою, але не люблю, коли залишають подальший розвиток конкретної важливої ситуації на розсуд читача. Я не маю на увазі, що хочеться детального опису на ціле покоління, ні! Хоча б розкрийте розв'язання основної…

Що змінюється у свідомості людини, коли вона дізнається про смертельну хворобу, яка повільно вбиває її день за днем? Хтось падає у відчай, а хтось намагається прожити залишок цих днів так, як завжди хотілося. Головна героїня, дізнавшись про "саркому", усвідомила всю нікчемність власного життя і лише за один-однісінький день змогла змінити себе, свою свідомість, звички і поведінку, зустріти нове кохання і почати знову мріяти.. "Кожній людині випадає двадцять один шанс на день щось змінити або хоча б трошки зрушити в своєму житті... Ми звикли думати, що шанс - то щось велике і доленосне... Ніхто і ніколи не помічає справжніх шансів, не бачить їх і не вміє ними скористатися, бо вони малі й, на перший погляд, зовсім незначні. Власне, кожен наш день - це ланцюжок шансів. Якщо ти помічаєш і…

На счет этой книги у меня неоднозначное мнение,она как бы понравилась ,но и как бы не зацепила,хотя ,мне понравился сюжет первого рассказа,да и чувство юмора у писательницы хорошое.Я наверное все-таки ещё что то прочитаю у этого автора.Но хочу добавить,что первый рассказ мне понравился больше чем второй.

Книга на раз-два. Хоча читати можна. Проста, легко читається. Про жінку, яка все життя собі багато у чому відмовляла, а у останній день свого життя все ж таки наважилася...

Не очень!

Взяла книгу у подруги, щоб познайомитись з творчістю авторки, так як анотаціі до її творів зацікавили. Так що це перше знайомство і воно видалось не дуже вдалим. Думала що книга і справді на щось надихне, але більше навіть розчарувала. Бо всі ці моменти про «жити для себе» і «ніби кожен день останій» і так для мене знайомі. Аналізуючи прожитий нею день, з рахунком про звістку смертельної хвороби. Вона ні від чого, що так «хотіла» чи «мріяла» спробувати, не отримала повного задоволення, а то й навпаки тільки розчаровувалась. Навіть в «останній» день, таке відчуття, вона не знала чого по-справжньому хоче. Та ще й дуже розчарувала тим , що чоловікові зрадила. Це так бридко було читати на останок, краще би цей момент залишили за завісою її подальшого життя. І єдине видно було…

А мені книга сподобалась... Хоча сюжет досить передбачуваний, знайомий та все ж зацікавив. При чому так що за декілька годин зрозуміла, що дочитала останню сторінку. Що правда хотілось би знати чи змінила своє життя головна героїня чи так і залишилась жити сірою мишкою, що боязно спостерігала за лівою бровою чоловіка :)