Соло для Соломії

"Соло для Соломії" Володимир Лис
Ще одна книга із розряду "очікування-реальність". Якось так сталося, що мені траплялися лише дуже схвальні відгуки на цю книжку, в результаті чого вона чудом-дивом вклинилася в мій читацький список як то кажуть "поза чергою". Спочатку про хороше: роман написаний дуже майстерно, фантастичні літературні звороти, неймовірний Поліський діалект (через що з початку досить важко читати). Але оскільки я не літературний критик і не експерт з  української літератури то перейду до більш приземленої і чисто суб'єктивної оцінки даного твору. Опишу в двох словах про що ця розповідь, не уникатиму спойлерів, пардон. Книга про дівчину Соломію, Соломку, Соломинку прекрасну, незрівнянну, бездоганну, щиру, невинну, наївну, добру, вродливу, ну просто ангел во плоті!( і я не…

Соломия, Соломка, Соломинка, Соля － такое красивое имя и  такая непростая судьба.
⠀
Западноукраинский ХХ век в лице женщины, которая пережила и ужасы войны, и тяготы перестройки, и кошмары любви.
⠀
Будто прожила чужую жизнь, а не прочитала книгу. При чем долгую жизнь, полную разных чувств, эмоций, событий.
⠀
Такая сложная натура, эта Соломия, в которой слились воедино чистота и грех, надежда и отчаяние, наивность и решимость. Персонаж, который не хочется примерить на себя, ибо слишком тягок путь этой девочки (девушки, женщины, седовласой бабушки), но к которому душой прикипаешь: радуешься счастью, сочувствуешь горю, переживаешь в моменты выбора, не осуждаешь за ошибки.
⠀
Но книга не только про одного человека: на ее страницах история Полесья, история Украины, история таких разных людей, которым…

Так знову, тепер вже улюблений, Володимир Лис. Скажу чесно, що цього разу читати книгу на Волинському діалекті спочатку було важкувато, але… Роман «Соло для Соломії» - це набагато більше, ніж просто хороша книга. Це історія української, вродливої жінки, яка прагне одного – бути щасливою. Я прив’язалась до героїні. Хоча і незавжди погоджувалася з її вчинками, але й не засудила жодного разу. Бо насправді самотність – це важкий тягар, який не кожному під силу. Та і живемо лише раз і так хочеться вирити, що щастя можливе!

Дівчинка, дівчина, жінка… Соля, Соломка, Соломинка… Не така, як всі, дивна ще з дитинства. Розмовляла з джемелями, пестила кожну квіточку, голубила кожну травинку. За кращого друга мала старенького священника. А ще були Петрик з Павлусем. Як виясниться потім, вічна ії біль, і сум… Та й і радість теж, чого вже там ховатись. Красива, як весна, приємна, як теплий літній день. Миле дівча, яке викликало посмішку і приємні почуття майже у всіх довкола. От і доля виявилася не простою, не легкою, не зовсім такою, як у всіх. Довелося жити у важкий час. Війна, колективізація, ще одна війна. Мені сподобалося, що автор не розпалює ситуацію, не перебільшує, але і не применшує. Все виглядає правдивим, життєвим. Колгосп, праця в полі, злощасний закон про колоски, зловживання владою, люди, що не…

А мне понравилось! Чуть меньше, чем Століття Якова , но все равно Соломия смогла меня покорить. Три Соломии в одной семье. А потом окажется, что ещё одна внучка Соломия есть. Не люблю я, когда сына в честь отца называют, а дочь в честь матери, особенно в честь живых. И дочка повторят судьбу матери, а потом и внучка на те же грабли наступает. Грустно это... Не согласна, что книга воспевает УПА. Она совсем не об этом. И что в книге советы плохие, а немцы хорошие я тоже не согласна. Она вообще вне всего этого, книга просто о жизни. А жить и веселиться хотелось всегда, тем более если бомбы над головой не свистят, почему бы и праздник не устроить?

Володимир Лис " Соло для Соломії" Соломія, Соломка, Соломинка ...яке гарне імя, для жінки. Мне дуже подобається, як пише Володимир Лис. Книжки читаються з легкістю, та дуже швидко. В нього своя особлива мова. Історія про жінку з Західної Украйни. Про її життя. Не можу сказати, що її життя було наповнене постійним болем та стражданнями. Ще маленькою дівчинкою Соломія не звикла ображатись на когось, вона швидесенько ковтала всі образи. Виросла вона в сімї, де мати не кохала батька, вийшла заміж за нелюба. Зростала в сімї з двома братами, котрі в неї були закохані, як в не сестру. З дитинства вертіла своїм хвостиком поміж Петрусі і Павлусі, за що в майбутньому ними обома буде покарана. Була найгарніша не селі, та не кохала нікого. Вийшла заміж за Павлусю, зрозуміла нелюб він їй, потім…

Тонкая, глубокая книга о Женщине, о женской мудрости и любви - разной любви к трем разным мужчинам, о предательстве, о нелегкой жизни в период становления СССР и послевоенных годах, о сложностях жизни матери-одиночки и многом другом. Абсолютно жизненная история на фоне исторических событий, умело рассказанная автором, не дающего оценок этим событиям и не навязывающего своего мнения.

Сідайте зручненько, заваріть собі теплого чаю, вкутайте ноги ковдрою. Нехай книгу освітлює тьмяне, але достатнє світло, а за вікном цвіте цьогорічна недовесна. Володимир Лис розповість вам історію. Ця історія - схожа на всі його інші, але вона теж особлива. Для мене все, що пов'язане з історією України і українських доль - особливе. Цього разу ви почуєте про долю однією сільської родини, котра мала нещастя жити в одній з найбуремніших українських часів. Вони бачили війну, колгоспи, вони пережили несправедливість і абсурдність радянської системи, вони кохали і ненавиділи, мріяли і чекали. В цій книзі (типово для Лиса) немає конкретної точки, навколо якої розвивається сюжет. Він просто поволі викладає історію життя родини. Народився - прожив - помер, а між цими словами - сотні днів,…

таке відчуття, наче автор не вигадав цю історію, а почув з перших вуст. навіть сумніву не було, що десь там на Поліссі жила колись Соломія, яка пройшла нелегкий шлях, але залишилась доброю та чуйною людиною.

і саме ці її якості дуже імпонують, але все інше.. хіба тільки серце потрібно слухати?

і здавалось, життя вже раз навчило. а таки ні. знову ж ті граблі.

не вистачало мені в цій книзі мудрості матерів. якось все просто списується на ім'я. наче змінити нічого не можливо. але ж це не так!

в цілому, книга сподобалась, бо віє від неї рідним теплом.

з'явилось бажання побувати в тій місцевості. походити по вуличкам, з кошиком до лісу зазирнути, і, обов'язково, зайти до дерев'яної церковки.