На запах м'яса

ISBN: 978-966-14-5801-6
Год издания: 2013
Издательство: Книжковий клуб

Що змусило молоду дівчину з великого міста втекти до глухого села й оселитися в занедбаній хатині, а хазяйновитого та заможного майстра на всі руки перетворило на алкоголіка, який працює за пляшку? Вони стануть одне для одного справжнім еліксиром, що подарує зцілення та забуття. Але чи зможуть вони притлумити той потяг до "м'яса", що йде з самого низу людської натури?

читать дальше...

Дополнительная информация об издании

Кол-во страниц: 368
Формат: 200х130
Обложка: Твердая

Книга в подборках

Для игр
Подборка для дуэлей в "Собери их всех" и для "Дайте две" Навигация: Вне очереди
Приоритетные
200-299 стр
300-399 стр
400-499 стр
500-599 стр
Seterwind
livelib.ru
Українська література
Хочеться зібрати найкращі твори українських авторів.
Прошу писати всі пропозиції та уваги в коментарі.
В підбірку входять твори як класичні так і сучасні.…
Zosia96
livelib.ru
Читай українське
Тут мені хотілося б зібрати всі книги українських письменників які варто читати! Розвиваймо українську літературу разом!
Natali39419
livelib.ru

Рецензии читателей

28 сентября 2013 г., 19:58
5 /  4.228

Пронизлива книжка.
Трохи неочікувано, як для Дашвар.
Вона,звісно і раніше була майстром оспівування діалектики душі й внутрішнього світу, але ж це - справжнісінький психологічний детектив-трилер.
У мене не вистачає слів, щоб описати своє захоплення, настільки я зараз затоплена емоціями й почуттями, що викликала у мене ця книжка.
Вона мені не просто сподобалася, вона мене ошелешила, захопила в полон, причарувала.
Раджу всім.
І ще одне: особисто я була така розчарована трилогією "Биті є", що дуже сумнівалася, чи варто взагалі купувати цю новинку. Але допитливість пересилила. Тепер аніскільки не шкодую. Одна з кращих книжок Дашвар!

30 сентября 2013 г., 15:46
4 /  4.228

Дочитала я...
Колись, після "Мати все" я заріклась читати Дашвар, бо коли на душі важко і так, ця письменниця дуже майстерно словами вгоняє іголки під нігті.
Тілько що в одній ж рецензій прочитала коментар:

Майстерно написана соціальна багнюка, яку неможливо не дочитати, а після залишається легкий стан шоку


І з цими словами я згодна на всі сто. Для мене Люко Дашвар майстер сільского українського трешу. Бо то, що народжується в неї в голові мене деколи лякає.
Спочатку історія не йде ніяк. На хуторі у декілька хатин купляю старе непригодне житло молоденька дівчинка Майя, купляє в середині зими. Поводиться вона дивно, все що можна поняти, це те, що в неї щось болить і вона від чогось втікла.

Саме ця зацікавленність "що буде далі", мабуть і тримає до чверті книги. Потом сюжет затягує, відповіді на питання починають з'являтися і книга починає набирати оберти.
Поставила чотири зірочки, бо ж справді чепляє, нікуди віж цього не дінишся, але як завжди залишає брудний осадок на душі.

8 июня 2016 г., 17:21
5 /  4.228

Ні, ні і ще раз ні! Не повинно все так бути. Так гидко, неприємно, жорстоко, підло. І саме таке все у цьому світі, на жаль...
Знаєте, є такі книжки, які розслабляють і зцілюють душу. А є такі, після яких тобі самому потрібне зцілення й очищення. І ця історія є саме такою. Після неї хочеться сумувати-думати-плакати... й очищатися від усього цього бруду.
Історія напрочуд жорстока, але при тому... правдива? Так, вона жбурляє читача прямо в болото людської жорстокості, зрадливості, злості. Коли моя вчителька давала мені цю книгу, то сказала, що вона настільки жорстка, що після неї десь тиждень виглядаєш так, ніби звалився з іншого світу. З того, у якому немає місця такому ставленню.
Стільки питань роїться в голові, я навіть не знаю, про що тепер думати, як тепер жити. Чи маємо ми право засуджувати чоловіка, який хотів бути поруч з коханої, тому покинув дружину й сина, якого навіть жодного разу не бачив? А як доньці ставитися до матері, яка пошкодувала грошей на лікування власної дитини, бо хотіла зробити ремонт у новій квартирі? І ще безліч таких самих життєвих питань, на які ми не маємо відповідей. Щось же змусило цих людей вчинити саме так, а не інакше. А натовп не заглиблюється в деталі. Хтось один кине жорстоке "винен" і натовп накинеться, роздере на шмаття, навіть клаптика не лишиться. А поки не пройдеш чужим шляхом, не зазнаєш тих самих втрат і не відчуєш такого ж болю, не маєш права засуджувати...
Ця книга вивернула мою душу, кинула на самій поверхні усе і лишила мене одну... у повному сум'ятті. І лише одне питання гупає в скронях: "І що мені тепер з оцим усім робити?.."
Книжка справді дуже сильна, але ще більше вона жорстка. Тож якщо ви готові натиснути на свою психіку, подивитися в очі жорстокому світу, то ця книга для вас.
Мені вона дійсно дуже сподобалася, хоча я іноді просто відкладала її вбік і не могла змусити себе продовжити читати це, розуміти, вірити... А фінал взагалі ніби стиснув мені серце сталевими лещатами. А я ж так хотіла, так вірила, так сподівалася! На передостанній сторінці була вже впевнена, що все буде добре. Але тут все жорстоко до самого кінця, тож краще не розслаблятися...

15 февраля 2016 г., 13:49
5 /  4.228

Чи не єдина книга, котра заслуговує на найвищу оцінку, всупереч тому, що жоден персонаж не викликає симпатії. З кожною сторінкою читач занурюється у смердючі глибини людських відносин і так аж до самого соціального дна. Здавалося б, персонажі, про яких йде мова, не належать до дивіантних категорій. Звичайні собі пересічні громадяни, а це і лякає найбільше. Наче зазирнув випадково у сусідське вікно, і побачив там сатанинську мессу з кровопролиттям і жертвоприношенням. М'ясо - ось що цікавить сьогодні людей. І тут усе по Фрейду: м'ясо, щоб перемогти голод, м'ясо, щоб задовільнити тіло. І заради цього м'яса можна дозволити собі усе. Переступати через мертві тіла і зосередженно йти далі. Плювати і витирати ноги у кожного, хто стрінеться тобі на шляху. Аби тільки ціль не зникала з поля зору. аби тільки ближче до м'яса.

20 августа 2014 г., 13:13
3 /  4.228

Є книжки, після прочитання яких хочеться ставати кращою, бігти вибачатися до людей, ненавмисне (чи навмисне) тобою скривджених, робити добрі вчинки, посміхатися сонечку і т.д. Так от, книги Дашвар явно до таких не належать.
Більше того, у автора є якась така мулька: йде сюжет собі, йде, розповідь розгортається якось рівно, а тоді - бац! - і всі починають як не вмирати, то ставати моральними виродками. Отак просто всі підряд. А добрі всі завше нещасливі, або й взагалі довго не живуть.

Хоча, чого я хочу від книги, якщо й сама в житті можу огризнутися на добро..? Так-так, залізна відмазка в арсеналі є - не від доброго це все життя.
І що далі? Якщо враховувати, що мірка нещасть у кожного своя, то будь-хто має повне моральне право йти по трупах. І байдуже чому: через розбите серце, онкологічне захворювання, тяжке дитинство чи просто не з тієї ноги встав зранку. А добрим я ще встигну побути. От тільки відімщу всім поганим, захапаю побільше, отоді і "... встигну ще церкву побудувати."

Та ну таке... (с)

11 июня 2016 г., 22:33
4 /  4.228

Ось так приїзжаєш на вихідні до рідного дому, проглядаєш полиці з книжками, сподіваючись знайти щось цікавеньке на кількадень. І сталося так, що трапилась мені саме ця книга. Читала давно, сюжет забула. Переглянула свою першу рецензію на неї - і захотілось перечитати. Багато часу не знадобилось- 4 години з перервами на чаювання та прогулянку, і я поставила книгу на своє місце.
Що мушу сказати: "Покров" вразила мене значно більше. То перша книга, в якій є якась глибина, щось світле.
У цій же книзі змальовано найаморальніші людські вчинки, глибока прогнивша людська натура і Дашвар не соромиться не про це писати. Навпаки, вона змальовує це колоритно, соковито, захоплюючи, так, що читаєш, і сама собі дивуєшся, як можна читати подібне і не мати змоги відірватися?
Успіх книг Дашвар криється в тому, що вона вириває з контексту життя людські історії і так їх інтерпретує, що оголює найтонші струни людської душі, відкриває найпотаємніші їхні бажання, пристрасті, пориви. Надзвичайно захоплююче, гидко, болісно, страшно і сумно читати цю історію. Адже це є навколо! нас оточують люди, котрі так живуть, просто лише в книжках можна оголити людську душу аж на стільки. В житті ж вони - закрита книга.

19 декабря 2014 г., 20:28
2 /  4.228

Мерзота... Їй богу мерзота. І тим гидще, що книга вбиває надію у самому кінці. Доки читаєш до середини - затягує: приємна мова, невибагливий сюжет про дівчину, яка нарешті знаходить щось світле у житті... І тут на тобі! Не розслабляйся! Немає нічого крім щоденних помиїв. Душі немає.
Є щось таке у сучасному мистецтві (на жаль і в літературі), після чого тільки втопитися і хочеться... І навіщо ширити бруд, якого і без того багато?

27 апреля 2014 г., 19:24
5 /  4.228

Прочитавши усі книги Люко Дашвар, вже перестаєш надіятись на хепі енд чи якусь романтичну розв'язку. Все цілком прагматично. Все як хотілось:манить,тривожить,збуджує,вибиває з колії,піднімає і об землю...Частково всюди присутня містика (згадати хоча б круків), співпадіння, випадкові рокові зустрічі... Читається звичайно на одному подиху. Але в кінці виникає багато запитань. Деякі моменти "розжовано" до дрібниць, а кінець якийсь скомканий. Саме кінцівка мене чомусь привела, вибачте, в ступор. Шкода дурня кульгавого, а Майку навіть і не знаю, жива і досить з неї. Дуже б хотілось у наступній книзі побачити героїв з "На запах м'яса". Це було б у стилі авторки, яка однозначно не перестане нас дивувати!
Книга вразила до глибини, збила з ніг. Люко Дашвар уміє витріпати душу, від сміття усякого, в цьому разі від "м"яса ".

27 марта 2014 г., 19:24
5 /  4.228

Книга помітно вирізняється серед багатьох інших.Вона насичена цитатами,якими захоплюєшся,порівняннями,котрі тебе дивують,а інколи навіть шокують.Мова письменниці,її стиль - дуже цікавий,своєрідний.
Ця книга для людей,які втомилися від міського божевілля,які прагнуть налагодити стосунки із самими собою.
Читаючи,ти переживаєш усі події разом із головною героїнею:іронічно спостерігаєш за її підлітковими мріями,не розумієш маму,яка змінюється під впливом Луцика,просто обурюєшся стосовно цього,тамуєш подих,коли слідкуєш за стосунками з Андрієм,хвилюєшся і непокоїшся,коли Майка потрапляє до лікарні.
Не можна однозначно назвати Маню позитивним або негативним персонажем.Особисто я думаю,що вона добра,світла,але нещасна(напевно,я світобачення Санджива мені припало до душі).Людина розкривається у соціумі,коли Майку оточуються той же Саня жид,Троянов,Уляна та,звісно ж,Толя,то і дівчина розкривається по-новому.Вона бачить життя інакше,сприймає його більш радісно,вона готова боротися та продовжувати жити,але коли вона повертається до Київа,то прагне лише "м'яса".
Взагалі,кожен із центральних персонажів робить у своєму житті багато дурного,зайвого,поганого,у загальному розумінні(як на мене,то це гарний прийом,оскільки ти розумієш,що ці люди такі ж реальні,як і ти сам),а у фіналі ти розумієш,що усі отримають те,на що заслуговують.Незрозумілим для мене залишається лише вибір Майки,невже якесь "м'ясо" дорожче справжніх почуттів,мирного та спокійного життя разом із кульгавим?
Коли я дочитала останню сторінку,то поставила собі питання,чого прагну я?Що для мене є більш пріоритетним.Напевно,якщо після чергової прочитанної книги ти ставиш собі питання,на які намагаєшься знайти відповіді,то ця книга дорогого варта!

24 мая 2014 г., 14:17
5 /  4.228

Дочитала книгу "На запах м"яса". Емоції, почуття, навіть погляди на світ змінилися. Люко Дашвар справді може зачепити за живе, перемішати всі думки і змісити задуматися над багатьма речами. Чочу? Чому, коли життя майже налагодилося Майка приймає нестандартне рішення, що лише додає їй проблем? Була дуже здивована, що вона не повернулася до Толі, адже справді його кохала; чому не захотіла побудувати стосунки з Ігорем, - вони буди б чудової парою на мою думку...Хоча, Люко Дашвар дає відповідь на ці питання: "Кажеш їм - люблю, але жити...жити без них можеш..." Майка, справді сильна особистість, яка зможе всього досягти в житті, адже не дивиться на почуття людей, не шкодує себе й інших, але чи буде вона щасливою? Думаю, ні, адже кожній людині потрібні якщо не кохання, то елементарна підтримка, розуміння. Хто все це дасть Майці? Начальник, якому потрібен лише інтим? Чи можливо колишні друзі? Здивувала поведінка матері...Ну хіба може найближча людина так себе поводити? Але кінець твору травмував мою душу...Сльози падали з очей, серце шаленно билося і я не могла повірити, що це кінець...Книга справді цікава, рекомендую усім)

все 25 рецензий

Читайте также

• Топ 100 – главный рейтинг книг
• Самые популярные книги
• Книжные новинки
Осталось
154 дня до конца года

Я прочитаю книг.