Знайомство з творчістю Прохасько відбулось випадково, - купуючи на одному із стендів Львівського форуму видавців книги Андруховича та Забужко, дівчина-продавщиця порадила мене взяти і його книгу «одної і тої самої», кажучи, що сама почала читати і вже не може відірватись. Можливо і не взяв би цю книгу, якби не якийсь покупець, що стояв поруч, ні сказав: «Беріть обов`язково, адже сьогодні, Прохасько кращий сучасний український письменник». Саме ця рекомендація і вирішила мої коливання на користь «одної і тої самої». Складно визначити, що саме ця книга – роздуми автора, його спогади або констатація нашого сьогоднішнього життя? Мабуть, всього потроху, але цілісна складова вийшла дуже гарною! Книга складається з чотирьох частин: «Омерта», «Вийшов місяць…», «І т. д. і т. п.» та «Курцпроза». Перша та четверта частини – це особисті міркування автора, як він сам назвав їх у книзі «фільозофія», але мені більше сподобались друга та третя. Саме в них розповідаються історії про відомих та видатних особистостей Західної України, зокрема про Митрополита Української Греко-Католицької церкви Андрія Шептицького. З особливою любов`ю автор розповідає про своє рідне місто Івано-Франківськ, колишній Станіслав. Хоча місцями він торкається болісних та тяжких моментів з життя свого краю, міста, своїх рідних, знайомих, але ніколи він не закликає до помсти та ворожнечі, а вимагає шукати відповіді на складні та неприємні питання усередині себе. Доволі цікавими виявилися есеї, в яких Прохасько розмірковує над сьогоденням та майбутнім України. Закінчивши читати, спіймав себе на думці, що мені б хотілося подискутувати з автором. Це велика заслуга, що його книга змушує замислитись над своїми поглядами на життя суспільства та країни. Я задоволений, що завдяки цій книзі відкрив для себе дуже цікавого автора, та впевнений, що і далі буду продовжувати знайомство з Тарасом Прохасько!
10 понравилось