Якби

Ох уж это сослагательное наклонение - если бы. Мой муж очень любит рассуждать, что было бы, если бы мы тогда не пересеклись. А вот мне совершенно не интересно. Ни что было бы, ни что будет. Ведь именно то, что было, сделало меня тем, чем я есть. И я вообще-то не жалею ни грамма, потому что бессовестно и нагло довольна собой и своей жизнью. Вот еще сброшу пару кило, и вообще буду дни проводить перед зеркалом, восторгаясь собственной жизнью.

Но героиня Роздобудько не столь счастлива. То есть она вроде внешне успешная, но внутри ее разъедает червь сомнения. И ей внезапно предоставляется возможность взять и исправить все.

В общем, наверное, мне эта книга понравилась бы гораздо больше, если бы своим вмешательством героиня изменила больше вещей. Ведь я из верных адептов теории эффекта бабочки.…

Представьте, что вы можете вернуть время и выбрать другой путь. Вы бы воспользовались этим шансом? Часто ведь мы думаем - а что, если?... Вот об этом и эта книга - Ника должна разобраться в своей жизни за 13 дней. Читается очень легко, быстро - буквально за вечер, а после этого оставляет мягкое теплое послевкусие.

Итак, вы - успешная женщина в самом расцвете сил, у которой есть хороший муж, прекрасная работа, вы полностью обеспечены всем, в чём нуждаетесь. Встречаетесь с хорошим другом, который предлагает интересную работу, даже несмотря на то, что в следствии большого нервного потрясения, пережитого в детстве, вы заикаетесь (но, тот же друг, предлагает услуги лучшего врача в этой области). А тут же рядом на лавочке в скверике, где вы встречались со своим другом, сидит старушка - божий одуванчик, которой вы помогли поймать яблоко, которое выпало из её сумки, пока вы бежали на встречу, в скверик, с лавочкой. И по воле случая она оказывается лучшим специалистом - врачом в данной области, и даёт вам отличнейший совет: мол, для того, чтобы избавиться от последствий того нервного потрясения, нужно…

Якби можна було повернути назад час й обрати іншу дорогу в житті, ви б це зробили? Думаю, кожен з нас хоч раз згадував якесь роздоріжжя, час, коли робив важливий вибір й міркував - а що було б, якби я обрав інший шлях? Героїня Ірен Роздобудько - молода журналістка Ніка - успішна в усіх смислах дівчина, теж має свої скелети в шафі... І має 13 днів, аби розібратися зі своїм життям...

Я стільки часу збиралася прочитати цю історію, що врешті вона стала моїм першим об'єктом у грі "Борьба с Долгостроем" на Лавлиб. Але прочиталася вона на диво легко, швидко й цікаво, як і все до того, що я читала у цього автора.

У мене із книгами пані Ірен - складні стосунки. Враження від читання її романів нагадує тригонометричну криву - то повзе вверх, то різко обривається як не до нуля, то й у мінусову площину. Один абзац може викликати захват, а в іншому я можу напоротися на якусь таку банальщину, що важко стримати розчарування. Особливо мене бісять у її творах оці припадки мегауспішної жінки, яка все рівно не така, як інші, і в серці має те, що не вмирає. Виражаються вони найчастіше фразами про те, як вона не знаходить собі місця у найдорожчих готелях світу, маючи можливість купити найкращі речі і т.д. Мені воно чомусь тхне фальшем... як речі Abidas i G&D... Менше з тим.

Сам сюжет "Якби" мені сподобався. Я люблю отакі от повернення у минуле, коли можна зовсім по-іншому глянути на усталені вже з роками…

Сколько раз мы говорим "Если бы..." Сколько раз прокручиваем в голове произошедшие когда-то события и думаем: "А что было бы, если бы всё я поступил так, а не эдак?" Таких "если бы..." в нашей жизни тысячи, если не миллионы... И, к сожалению, мы не в силах вернуться в прошлое и что-то там изменить. Чего не скажешь о главное героине книги - Нике.

Ника - преуспевающая журналистка, счастливая жена и вроде всего добившаяся в жизни женщина. Единственная её проблема - это заикание. Этот изъян - напоминание о трагических событиях, произошедших в детстве. Всё что она помнит - это гибель лучшего друга и тёмный мужской силуэт, который вызывает у неё просто панический страх. Ника старается по-меньше думать о давно минувших страхах и "заталкивает" неприятные воспоминания в дальний уголок своей…

Читать эту книгу было безумно интересно. В руки ко мне она попала совершенно случайно и на пару дней всего. Прочла за два вечера. Книга оставляет особенное послевкусие, последние страницы дочитываешь с восхищением и улыбкой. На протяжение всей книги переживаешь вместе с героиней очень много чувств и событий. Эту книгу стоит читать, она дает пищу для размышлений и остается в памяти приятным воспоминанием.

Якби...Якби...Якби Як часто ми кажемо це слово. Як часто аналізуємо свої вчинки і припускаємо, як могло все скластися якби.. Ірен Роздобудько написала цікаву книгу, поєднала минуле і сьогодення на прикладі життя однієї жінки. Читається ця історія дуже легко на одному подиху, повернення в часі у минуле завжди викликало у мене неабияке захоплення. Але дочитавши книгу я трішки розчарувалась. Я очікувала, що Ніка, змінивши минуле, повернеться все в інше сучасне. Але закінчилось зовсім не так. Звісно, цікаво читати роздуми про себе. Варто кожному не забувати, якими ми були в дитинстві, чим ми мріяли, чим жили, на хвилинку уявити себе поруч із собою 9-річною і змоделювати спілкування. Впевнена, що кожен з нас не впізнав би себе, адже ми так далеко тікаємо від наших дитячих прагнень і мрій.…

Можна прожити все життя і жодного разу не зіткнутись з дивом. Можна зіткнутися - і пройти повз нього з пучком редиски в сумці і думками про ціну на ковбасу. А можна просто піти на зустріч...

От уже вкотре видаляю набраний перший рядок, не знаючи з чого саме почати. Здається і сюжет по-своєму банальний, але все ж таки щось в ньому є. І це щось, це розповідь про справжнє людське щастя, розповідь про наші прагнення і наші мрії

- Минуле виправленню не підлягає. -Підлягає! Якщо ми того захочемо! Варто лише знайти потрібну лазівку...

Згадалася фраза із одного фільму, хоча, можна навіть сказати, із казки. Процитую її російською: "Никогда не отказывайся от игры из страха совершить ошибку". Кожен вибір, кожна мрія і прагнення ховаються за вуаллю страху. І кожен знає, наскільки тяжко буває скинути…