Перехресні стежки. Лірика (сборник)

ISBN: 978-966-14-0547-8

Год издания: 2009

Язык: Украинский

електронна збірка

Возрастные ограничения: 12+

Жанры:  Зарубежная классика, Поэзия

Теги:  Игра в классики, 7h, УкраїнськоюВсе теги

1900 року Iван Франко опублiкував повiсть "Перехреснi стежки". Саме в цi роки вiн розгорнув боротьбу за реалiстичну i народну лiтературу, за реалiзацiю ïï мети - служiння iнтересам народу. Лiтература повинна порвати iз схоластичнiстю i шукати нових дорiг, бiльш природних i вiдповiдних самому життю. Саме таким новатором i став Франко в iдейному змiстi твору. Вiн не iдеалiзує сiльське життя, а показує страждання, голод, новi форми експлуатацiï галицького селянина. З такою ж увагою i критичнiстю письменник зображує iншi верстви населення - безпросвiтнi злиднi народу, знехтування, голод, самогуб ство, звiрячу грубiсть, з якими доводилось зустрiчатись у життi. Саме цi проблеми стають визначними у повiстях i романах в перiод 90-х - перших рокiв XX ст. Повiсть "Перехреснi стежки" - соцiально-викривальний твiр, в якому автор намагається художньо вирiшити проблеми служiння демократичноï iнтелiгенцiï своєму знедоленому народовi. Проблематика повiстi надзвичайно широка. Це проблеми добра i зла, особистостi i народу, бiдностi i багатства, людськоï гiдностi i духовноï ницостi, людини i закону.

Сюжет твору розгортається двома лiнiями. Перша - це висвітлення важкого життя зубожiлого галицького селянства; друга - зображення громадськоï дiяльностi адвоката Євгенiя Рафаловича, який постає носiєм головноï проблеми твору. Вiн пробуджує свiдомi почуття солiдарностi у селян, шукає полiпшення долi народу, невтомно викриває державну бюрократiю тощо. Євгенiй користується в життi девiзом: "Хто то вкаже тобi дорогу, хто пiдведе тебе, мiй бiдний народе?" Зустрiч головного героя "Перехресних стежок" - "мужичого" адвоката Рафаловича - з Регiною, жiнкою, яка уособлювала його молодечий iдеал, а тепер виявилася його блiдою копiєю, зустрiч зi своïм минулим в образi Стальського, цiєï "скотини в людськiй подобi", i, зрештою, зустрiч з селянином, який заблукав недалеко вiд свого села в молодому сосновому лiсi, де "нi стежки, нi прикмети жодноï" - це перехреснi стежки життєвого й iсторичного випробування радикальноï iнтелiгенцiï та ïï розвитку. Франко iдеологiчно й символiчно пiдсумував цей шлях як випробування "серед шляху мiж минулим i будущим видiнням". Серед соцiальних контрастiв працi та вбозтва, свiтла i темряви, вiри i безвiр'я "закручуваних" суспiльною машиною i викривлення хворобливою суб'єктивiстською свiдомiстю кiнця столiття, формується нова революцiйна свiдомiсть, позбавлена минулоï роздвоєностi.

Таким чином, на рубежi двох вiкiв як надбання XIX ст. Франко пiдносить революцiйний демократичний iдеал активноï особистостi. В образi Євгенiя Рафаловича показано дiяча радикальноï партiï Галичини того перiоду, коли вона розгорнула роботу по селах i на яку письменник покладав великi надiï.

В цьому вболiваннi за народну долю - вся сутність повiстi "Перехреснi стежки"