Піца «Гімалаї»

С книгами Карпы я довольно плотно знакомилась в период моего первого киевского студенчества, вот только спустя 8 лет сложно вспомнить, нравилось ли мне ее творчество. Судя по всему, цепляло меня не настолько сильно, если я не планировала возвращаться к ее книгам. Но тут за меня все решили звезды: в книжном вызове от сайта Рэддит, который я прохожу в этом году, есть задание "Прочесть книгу автора, который родился в той же стране, что и вы". Так на эту книгу я и вышла.

Украинская современная литература, по моему мнению, тот еще феномен и не всем он придется по вкусу. Изначально я немного переживала, что меня ждет полнейшее разочарование и почти 500 странниц довольно странного потока сознания, но, благо, обошлось. Вспоминая уже прочитанные книги Карпы, должна признаться, что этот роман…

Це була, мабуть, остання книжка Карпи, яку я прочитала. Розчарована. Ідея надихала і перші 30% я прочитала з задоволенням. А потім почався якийсь безлад і каша - кущі, гори і темрява. Персонажі толком не розкриті. Ніби позбирані риси різних людей і запихнуті в когось одного, кому вони не дуже і пасують. Якісь тупі факапи в сюжеті герої то гублять спальник і сплять то під одним, то через кілька ночей уже раптом "зчіпляють свої спальники" (в множині) між собою. Кінець ніякий. Порівняння зі здутим м'ячем якраз в точку. Мені сподобалось, що нема ніяких камбеків і "я тєбя адну любіл". Все як в житті. Але все ж таки... це було надумано і нецікаво. Так, ніби хтось прижав автора і наказав все дописати на ніч. Все, любовь прашла. Це не мистецтво. Це - літературообразіє, як колись казав мій…

Нічого особливого. Читалося повільно, нудно й без цікавості. Не подобається мені жоден прочитаний твір Карпи. На жаль. Слава Богу, є багато авторів українських, які більше варті уваги.

Мені безперечно подобається те, як пише Карпа, мені безперечно симпатичні головна героїня та загальна ідея книжки. Але все одно чогось не вистачає. Ось я закрила книжку і до сих пір важко сказати, що саме мене в ній напружувало. По перше, я читала її в декілька заходів, з перервами на місяць, а то і більше. Так як сюжет досить швидко набридав. Хоча, не дивлячись на те що мені подобались герої книги, подобались їхні подорожі й безкінечні балачки, вони були досить цікаві, але їх було забагато, занадто багато одного й того-ж самого, герої більшу частину книги десь ходять й про щось балакають. Основний сюжет на фоні цього короткий і трошки не продуманий. По друге, я так і не зрозуміла якоїсь головної думки, не дуже сподобалась якась незавершеність сюжету, бо цілу книжку відбувалася якась…

Читати Карпу вже немодно. здається.

"О! Да тут же есть намек на сюжет!" - радовалась я, читая рецензии на последнюю книгу Карпы в моем списке. И он действительно был. И даже не намек, а вполне продуманный и целесообразный сюжет.

Читать дальше (Ахутнг! Спойлеры и ненормативная лексика)

Как по мне - это лучшее, что она написала. По сравнению с остальными её творениями здесь меньше грязи (секса, травы, мата, в конце-то концов). Меньше спутанных тяжело воспринимаемых эпизодов. Меньше возникало желания при прочтении отбросить книгу в дальний угол.

• Понравилось:

+ Сюжет неординарен. По крайней мере, я не встречала раньше ни аналогов, ни чего-то даже отдаленно похожего на этот сценарий развития событий. Это действительно интересно, это затягивает. С большим нетерпением ждала развязки и объяснения всех непоняток, происходивших с…

Ирена Карпа вызывает у своих читателей спорные чувства: одни любят её и её творчество, другие самыми жестокими способами пытаются оскорбить автора, но тем не менее и те, и другие читают все книги Карпы и следят за жизнью Ирены. К каким читателям отношусь я, ещё не определилась. Поскольку книга была первой, прочитанной мною.

Обычно я втягиваюсь в книгу где-то со страницы 20-30. Но с этой книгой было по другому. Всё настолько просто и сложно одновременно, всё понятно и запутано. Книга захватила меня в свои сети с самой первой странички. Я знала, что мне понравится с первой же реплики главной героини.

Редька - одна из немногих героинь, которые мне нравятся как в жизни, так и в книгах. Такие люди вызывают у меня восторг. Своей простотой, умом, сообразительностью.

Восторг нарастал во мне…

Перша книжка Карпи яку я прочитала. Дійсно є досить не поганою. Захоплюючий зміст, легкість у прочитанні дозволяють прочитати книгу за вечір, що дуже люблю. Щодо героїв то Раджеші я бо бачила шось дуже схоже до самої Карпи. І, до речі, дякую книжці за значно поповнений словниковий запас.

Перш за все люблю книги Карпи за їх неповторний дизайн, вже такий звичний і рідний. А тут ще й картиночки потішили. Взагалі вже нічого нового від авторки і не очікувала, просто з книги в книгу люблю її стиль, смішнючі діалоги та своєрідну "житєйську" філософію. І хай їй закидають, що то взагалі не література, а тільки стидоба на голову, то вже особиста справа кожного. Тут можна і посміятися, і поспівчувати черговому нещасному коханню чергової божевільної героїні, і навіть трішечки задуматися над своїм життям. Але зовсім трішечки, щоби не перегружатися. Бо це література, яка не грузить, а просто розслабляє. Добре це чи погано - вирішувати вам.