11 лет помогаем находить
интересные книги
  • 15 000 000оценок книг
  • 940 000рецензий на книги
  • 58 000 000книг в коллекциях
Зарегистрируйтесь или войдите
Пароль будет создан автоматически и отправлен вам на почту, или ввести пароль самостоятельно

«Огненне коло (сборник)» — цитаты из книги

ISBN: 978-966-03-4620-8
Год издания: 2009
Издательство: Фоліо
Серия: Історія України в романах
Язык: Украинский

Іван Багряний (1906—1963) — письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни. Головні герої цих творів — прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами – радянською та нацистською. У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.

Развернуть

Лучшая рецензия на книгу

Оценка Amazzzonka:   4  /  4.0
Чи віриш ти у людину?

Нарешті я дочитала цю книгу - на відміну від біль відомих творів автора - "Сад Гетсиманський" та "Тигролови", які читаються на одному диханні, крізь цю я пробиралась наче через густу смолу.
Тут багато статичних сцен - відступаюче італійське військо, фреска у церкві, описи міста до й після бомбування, а також багато роздумів і філософії на тему, що ж таки є людина - чи просто піщинка у самумі, а чи дещо більше?
Посередині твору - головний герой, архитект Максим Колот, людина, яку було засуджено невідомо на що та невідомо за що, за те, що мала власну думку, яка відрізнялася від тієї, яка мала б бути в ті часи. Людина, яка біжить над прірвою, людина, яка опинилась між двома вогнями - між російською та німецькою арміями і для якої ті обидві армії були рівнозначні та означали лише одне -… Развернуть 

Цитаты из книги

"І дивно - люди цьому зраділи. Так, зраділи й раділи. Але, зрештою, нічого дивного в цьому не було. Це був звичайний вияв страшного людського егоїзму: летячи в провалля самому, радіти, бачучи, що ти не сам, а що з тобою летять і тисячі інших - чим більше, тим краще! Добре, що туди пре цілий світ!… Развернуть 

А він усе-таки стоятиме, як дуб, на цій землі, і поки він з нею — одно, ніякий самум не зможе його подолати, не зможе його звалити, не зможе його змести. Бо все минає і все проходить, але продовжується життя, джерело якого — любов. І як і найгустіший дим не в силі заступити сонця, так і найчорніше… Развернуть 

Яка розбіжність між людським серцем і матеріальними спроможностями! Але важним є перше, а не друге. З першим можна друге довести до досконалосте, але не навпаки, цебто — з розкішними матеріяльними спроможностями не можна довести до досконалосте звиродніле, зле людське серце.

Така логіка, така «діялектика» цього жорстокого світу. Слабий приречений загибати, й він загибає сам, а сильніший... сильнішого добивають!

коли рушаться великі царства, на землі й у душах збудовані, то хіба маленькі, слабі люди за себе відповідають?

Якщо заздалегідь ясно, що й від крику, й від тихої розмови наслідки будуть однакові, то чи не ліпше говорити все-таки по-людському?

Людина сліпа, бавиться ілюзіями, вигадує якісь плани, системи, чіткі побудови — "будує світ"! Але при першій вогневій пробі все це падає і оголяється прірва. Прірва, над якою хочеться вити вовком. Осиротіла, сама на себе здана людина не може існувати. Через те вона дається підхопити себе самумові… Развернуть 

Що ви робите, ідійоти?! Смерть на носі, а ви голитесь! Смерть на носі!!
— От саме тому ми й голимось, — байдуже прорік Петро. — Вмирати треба чистому, дурню!

1 2 3 4 5
Регистрация по электронной почте
Пароль будет создан автоматически и отправлен вам на почту, или ввести пароль самостоятельно
Регистрация через соц. сеть
После регистрации Вы сможете:
Стать книжным экспертом
Участвовать в обсуждении книг
Быть в курсе всех книжных событий и новинок