Рецензии на книгу «Мина Мазайло»

Год издания: 2008
Издательство: Грані-Т
Язык: Украинский

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами.

У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків — веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедій них і навіть фантасмагорійних.

Развернуть

Лучшая рецензия на книгу

Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 4.5  /  3.9
Уля. Слухай, Ринко! Невже і прізвище в загсі міняють?
Рина. А ти думала де? Тільки в загсі! Прізвище, ім'я, по батькові, все життя тепер можна змінити тільки в загсі, розумієш?

Я, напевно, ніколи так не сміялася над твором з української літератури. (Хіба що над шедеврами Остапа Вишні). Я нічого не маю проти нашої літератури, але деякі твори шкільної програми мені насправді не заходять. Але тут все склалося по-іншому.
Чудовий сатиричний твір. І не дарма його називають "філологічним водевілем". Це смішно, але при тому й сумно. Можна навіть сказати, що це "сміх крізь сльози". Прямо як "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького.
Цей твір виявився дуже актуальним. Хоч роки панування більшовицького режиму вже давно пройшли, і українізація вже слово давно забуте, але ставлення деяких українців до нашої мови та культури залишилося таким самим. А може навіть і погіршилося. Думка про те, що Україна - це не окрема держава, що наша мова - це лише різновид російської говірки продовжує засмічувати розум багатьох людей. Прагнення українців приховати своє походження викликає в мене нерозуміння. І у автора цього твору теж.
Я просто насолодилася, читаючи цей твір. Тут настільки колоритні й живі персонажі, що я просто мрію побачити театральну постановку. Чого лише варта тьотя Мотя з Курська з її "геніальними перлами:

— Боже!.. По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной.

Доводи? Будь ласка, — доводи. Да єтого не может бить, потому што єтого не может бить нікада

Але це й достатньо серйозний твір, після якого дійсно варто задуматися над проблемами власної країни.

Поделитесь своим мнением об этой книге, напишите рецензию!

Текст вашей рецензии
Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 4  /  3.9

Весела історія. Навіть дуже. Із задоволенням пішла б в театр на цю драму. Персонажі колоритні, яскраві, самобутні. Особливо сподобалися Мина й тьотя Мотя. З часів навчання в ліцеї перечитувала кілька разів, останній раз - вчора. Готуюся до модульного контролю з історії української літератури й разом з цим відпочиваю. Куліш - це те, що треба для веселого вечора з книжкою.
картинка LeRoRiYa

Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 5  /  3.9

"Згадую багатьох мучеників наших, бувших до й після бар’єру. І — “повéрхи бар’єрів“. Кожен мав її, свою кревну, за курву, за п’яндижку, за повію, за таку-перетаку. І потім болів нею, люблячи, вже звихнувшись на сказі. Як у “Галілеї“: чесноти на гидкому ґрунті, квітка, виросла з учорашніх нужників. І цей педерастизм, ця чеснота навпаки, ця гангрена болю видається за патріотизм.Вибачай мені. Це мені додав люті вчора читаний Мина Мазайло й Малахій. Ця радість пам’яті, вальпургієва ніч осягнень, цей оргазм укотре перечуваної долі — це наше. Гидке. Наше. Тупе — наше. Сліпе — наше. Добре — наше. Незнання — наше. Осліплення духовних пуп’янків — наше. У нього, мудрого по-особливому, чую колючий дріт до справедливості, чую усміх “парубка моторного“ і оргію дикуна. Не знаю. Я вже прорубав штольню до останньої сили віри. Стою над краєм — радію зі скепсису. Що — тут?"

Из переписки Василя Стуса

Конечно, после слов любимого поэта захотелось узнать побольше о времени, событиях, которые сопровождали украинизацию в Харькове. Очень интересно было читать. Это же мой город, его история, его настроение. Вспоминаю отношение Михаила Булгакова к вывескам в Киеве:

Это киевские вывески. Что на них только написано, уму непостижимо.
Оговариваюсь раз и навсегда: я с уважением отношусь ко всем языкам и наречиям, но тем не менее киевские вывески необходимо переписать.
Нельзя же, в самом деле, отбить в слове «гомеопатическая» букву «я» и думать, что благодаря этому аптека превратится из русской в украинскую. Нужно, наконец, условиться, как будет называться то место, где стригут и бреют граждан: «голярня», «перукарня», «цирульня» или просто-напросто «парикмахерская»!
Мне кажется, что из четырех слов — «молошна», «молочна», «молочарня» и «молошная» — самым подходящим будет пятое — молочная.
Ежели я заблуждаюсь в этом случае, то в основном я все-таки прав — можно установить единообразие. По-украински так по-украински. Но правильно и всюду одинаково.

Интересно было читать о конфликте между членами одной семьи. Мокий - украинофил, любящий все, что связано с украинским языком. Немного карикатурен, утрирован его образ. Чувства слишком восторженные. Суждения - категоричны. Оттого и вызывает смех.
Вообще, заметила, что крайняя восторженность, увлеченность чем-либо почти всегда категорична.

Мина же мне не симпатичен оттого, что способен отречься от своих корней, истории, традиций. Он смешон и нелеп.

Закончилась история для Мазайло-Мазєніна не очень хорошо, попер против линии партии - уволен (хорошо, хоть не посадили). Но, это же откуда-то у незадачливого Мазєніна пошло, что русская фамилия - это лучше, чем родная, украинская, что смена ее поможет в карьере?
До сих пор у некоторых людей бытует мнение, что украинский язык - это язык села. Прям комплекс какой-то.

Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 5  /  3.9

"Мина Мазайло" – це не лише сатирична п’єса, але й особиста трагедія Миколи Куліша… Цікаво, що такою маленькою вона доносить до нас проблеми того часу: українізація, недовіра владі, відцурання від Батьківщини… Автор бачив у цьому неприємні, неправильні для справжнього українця речі, проте контраст і більшу дію комедія отримає саме через такі сатиричні та недвозначні жарти. Ми сміємося з наших героїв, які такі довірливі, дурнуваті…

Здається, творчість Куліша народжена потребою суспільства у протидії, у протидії культурної еліти, яка, казати по правді, не переставала боротися. Українці тоді потребували сильних лідерів у культурному житті, адже отримати політичних навряд чи б вийшло. Проте я відхиляюся від теми. Продовжимо розмову саме про твір.

Безумовно, перше, на що звертає увагу читач – це назва. «Мина Мазайло» – звучить незвичайно, але не надто яскраво. Пересічний українець, певно, подумає: «Гм. Яка дивна штука!» Хоча насправді назва не дуже-то приваблива. З перших сторінок на нас дивляться смішні історії, які не можуть не викликати посмішку. Всім відомо, що краща критика – це критика через гумор. Справжнісінький український гумор, з яким невідривно пов’язана наша історія навіть у найтрагічніші для неї часи. У зменшеному вигляді перед нами постають соціальні групи: Мокій – прихильник червоних, зокрема їхньої політики – українізації; Мина, Мазайлиха, Мотя, Рина – звичайні українці, яким просто страшно залишатися й уважати себе такими, які ладні піти на все, яким легше асимілюватися; Дядько Тарас – за думкою Куліша, справжній українець, який не повинен вірити радянській владі, як і будь-якій іншій.

Найпрекрасніше те, що у автора вистачало сміливості йти проти течії, за що він й був позбавлений життя. Чи нам судити? Звісно, вважається, що це найцінніше. Хоча, на мій погляд, є речі важливіші. Творчість Миколи Гуровича стала саме такою. Однією із позитивних сторін є також можливість читати твори тих, кого називали «націоналістами», «капіталістами», «буржуа», «зрадниками»… Так, адже це може казати про демократичність нашого суспільства.

Особисто для себе я виніс, що ніколи не можна відмовлятися від свого коріння, проте й не можна вірити всьому, не можна бути мрійником й забувати про справжнє. Особисто я раджу читати цей твір усім, адже він викликає таку прекрасну і гарну бурю гарних емоцій.

Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 5  /  3.9

Цю п'єсу я трішки пам'ятаю ще зі шкільної програми української літератури. Проте я вважаю, що це якраз один з тих творів, які треба систематично перечитувати, до речі зараз він мені набагато більше сподобався, ніж було в школі. Можна посміятися від душі! Давно не читала чогось настільки сатиричного в нашій літературі. Разом з тим у творі "Мина Мазайло" розкрито і навпрочуд серйозні речі, зокрема становище України, але все це настільки сплетено з іронією, що відпочиваєш, читаючи. Дуже сподобалось!
Взагалі-то мені цей твір здався тематично схожим на чудесний твір Мольєра Міщанин-шляхтич , який я також рекомендую всім бажаючим читацької насолоди людям! ;)

Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 5  /  3.9

Серце - це перш за все орган, що передчуває і вгадує.



У цій комедії є все - почуття, драма, іронія, нещастя і воля.
Читати почав з осторогою, але як за 2 години прочитав, так і не пожалкував, що взявся за цей твір. Особлива смачна там кінцівка.
Скільки ж там іронії, не збагнути скільки її там. Та ті радянські часи, було там багато гарного та приємного, але більше на мою думку було поганого і нестерпного.
Українська і Російська мови - скільки схожестей і скільки відміностей. Суперечки, лайки, опор, і все це за всім настогидлі суперечки. Взагалі звідки взявся той шовінізм?! Чому вся інтелегенція обох країн (України і Росії) за це все сперечаються, а прсотому народу на все це чхати!?!? Не розумію я цього! ()

У Мокії Мазайло я трохи взнав себе, така ж любов до української мови, таке ж саме прагнення бути завжди попереду, та романтична натура, ну і звичайно впертість і стійкість по відношення відстоювання власної думки.

Україна, я люблю тебе! Не зважаю на всі наші недоліки - це моя земля, земля моїх пращурів!

Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 5  /  3.9

Рецензию опять пишу на русском, дабы представления имели и русскоговорящие читатели (о, как звучит!).
Эта книга напрочь убила во мне скептицизм по отношению к украинской литературе (я не скажу, что совершенно не воспринимаю её, но отдельные произведения, авторы, сюжеты и жанры идут очень тяжело). Во-первых, эту книгу я бы назвала "книга для души", потому что иначе не скажешь: её чтение принесло мне колоссальное удовольствие ввиду того, что вся она лёгкая, весёлая и способна поднять настроение даже самому последнему неудачнику, которого облила водой из грязной лужи проезжающая машина, порвался зонт в дождливый вечер и т.д. Кроме того, книга учит нас вот такой простой истине: "И воздастся каждому по делам его".
А далее будут спойлеры!!!
Пьеса расскажет нам о семье Мазайла, которые живут в городе таком-то, на улице такой-то, в доме таком-то в период украинизации (30-е года XX века). Казалось бы, обычная семья, которая живёт в не совсем обычное для Украины время, но загвоздка, господа, заключается в том, что в доме Мазайла существуют два лагеря: "за" и "против" украинизации. Если быть точнее, глава семьи Мына (перевод действительно звучит очень странным образом), его жена и дочь. Против и, вестимо, в меньшинстве - сын, который искренне влюблён в свою страну. И бог с той украинизации, но глава семьи настолько помешан на модном в то время русском языке, что решает поменять свою плебейскую, как он говорит, фамилию на более презентабельную и русскую "Мазенин" (видите ли его нынешняя фамилия в своё время доставила ему немало хлопот, потому что все над ним смеялись, девушки от свиданий отказывались, и вообще столько бед, столько бед из-за этой фамилии...). Сын, как сторонник украинизации и противник всего русского, упирается, устраивает домашние концерты а-ля только через мой труп! и т.д. Чтобы не тянуть быка за рога и выделить только суть пьесы, скажу только, что в итоге Мыне таки меняют фамилию на Мазенина (публикуя эту ошеломительную новость в газете), счастливые родственники пляшут в доме, воображают, как к ним обращаются по новой фамилии, уважительно кивая, ахая и охая... Но, нежданно-негаданно в этой же газете семья обнаруживает и вторую, более печальную новость о том, что Мыну Мазайло-Мазенина увольняют с должности по причине активного сопротивления политике украинизации.
Сюда как нельзя кстати подходит фраза: "Сколько языков ты знаешь, столько раз ты человек". Но, конечно, помимо востребованных международных стоит ещё и знать свой, национальный язык, потому что будет как у Тамбовского волка: "Украинцы стали хуже разговаривать по-русски. По-украински пока лучше не стали, но вот по-русски заметно хуже".

Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 5  /  3.9

Якщо ви хочете отримати дозу сміху, то "Мина Мазайло" - чудовий вибір. Це прекрасна п’єса, сюжет якої актуальний і у наші дні. А особлива вона тим, що не підвладна перекладу на будь-яку іншу мову, бо тоді її сюжет сягатиме лише однієї сторінки. Не даремно "Мина Мазайло" називають філологічним водевілем, важко буде такі вирази перекласти, навіть на російську:

А яка ж вона поетична, милозвучна, що вже багата... Та ось вам на одне слово "говорити" аж цiлих тридцять нюансових: говорити, казати, мовити, балакати, гомонiти, гуторити, повiдати, торочити, точити, базiкати, цвенькати, бубонiти, лепетати, жебонiти, верзти, плести, ҐерҐотати, бурмотати, патякати, варнякати, пасталакати, хамаркати, мимрити, цокотiти...
Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 5  /  3.9

Цікавий твір. Він про українську сім'ю яка хоче змінити своє призвище. Автор зображує протеріччяв цій родині по приводу цього. " Мина Мазайло" був написаний в часи націонування СРСР України, щоб дізнатися хто з них справжній українець і вбити, або відправити в Сибір. Куліш показав, що тоді вже догадувалися про плани влади стосовно українців.
Також ми бачимо відношення самого автора до України. В творі йдеться мова і про те, що багато століть Україну ділили інші країни, а звичайний народ боровся за незалежність. Думаю, що Куліш був би радий створеній нарешні унітарної і незалежної України. Твір раджу прочитати всім.

Рецензия на книгу Мина Мазайло
Оценка: 0  /  3.9

Очень интересная пьеса. Неожиданная развязка. Очень понравились диалоги: извечный вопрос, существует ли украинская нация или нет, так и остался не разгаданным. В пьесе также есть урок, нужно следовать духу своего времени а не изобретать велосипед.

У вас есть ссылка на рецензию критика?

352 день
вызова
Я прочитаюкниг Принять вызов