Зачарована Десна (сборник)

Україна в огні - це шедевр не тільки української літератури, а й взагалі, усієї Світової! Це перший український твір у моєму житті, котрий я, вихваляю усюди наліво і направо. Так, тут є скиглиння, як і у всіх українських творах, але все це закрито героїзмом і патріотизмом українського народу у дуже важкі воєнні часи. Мене все це потрясло, в деяких моментах я навіть не уявляв, що таке звірство та хитрості, були, не уяляв, чесне слово. У наші часи, я такого представити собі не можу. Не можу. Це ж які тоді були люди, що переживали таке горе та непоновіряння. Сучасні українці вже не такі, як ті що були, не такі. Якщо на нас полетить бомба, ми просто будемо дивтися на неї і чекати, поки наші сусіди з Европи, чи Росії її знищать своїми ракетами. Ось і все, ось до чого ми докотилися! Запорожці…

"Зачарована Десна" - це шкільна література, вже й не пам`ятаю, якого класу. Ось вирішив перечитати та згадати. Читаючи цю кіноповість, я наперед думав, "Десь тут має з`явитися лев", або "Ось ПАСХА, а потім повінь, чи навпаки!?". Читав дуже давно і не пам`ятав майже нічого, окрім напевно лева на берегу Десни, і все. Читалось мені, признаюсь чесно, складнувато, то чи вже по віку мені вже не підходить ця кіноповість, чи то у мене смак інший, не розумію, чесне слово, не розумію, і все. В чомусь, цей твір Олександра Довженко, мене розачарував, і головне, не знаю чому. Чому? Чому? Чому все так? Усі ці роздуми, філософія і при цьому ніяких пригод, хоча вони там є, але не такі, що аж зі стільца падаєш, не такі, і все. Якесь занудство Міністерство освіти і науки, українськім школярам підсовує,…

Александр Довженко очень красочно описывает читателю годы второй мировой, страдания простых людей, угодивших в безжалостную машину войны, с отсутствием интереса перемалывающую честь, достоинство, отвагу, родных и близких героев. Если сначала еще непривычны стиль автора, некоторые поступки героев, то потом щелкает и ты включаешься. И ты понимаешь. Я глубоко восхищен стилем автора, мне дико хочется просмотреть данную ленту (чем в ближайший час и займусь) и мне хочется еще, больше. Если не об этих героях, то о других. Потрясающе.

Я могу сотни раз повторять, как я люблю украинскую литературу, нашу, родную, метафоры, эпитеты, сравнение, вообще все-все звучит так прекрасно и так завораживающие, это никогда не сравниться с русским языком, как бы грубо это не звучало, но если перевести украинскую классику на русский язык, то все будет выглядеть немного пошло, не красиво, не так сильно с точки зрения литературы. Короче, я просто восхищаюсь и не могу этому нарадоваться.

Читая эту книгу, невольно но предашься своим воспоминаниям о детстве, таким же тёплым, как и у Александра Довженко. Вспомнишь ворчливого , но доброго деда, бабушку, которая, когда ты добаловался и набил себе колени ругается больше от беспокойства. Вспомнишь маму, которую почти не видел, так как она работала для того, чтобы ты жил нормально и видел то, что видят другие дети. Наверное за ценность воспоминаний и включена эта книга в программу литературы для 11-го класса, когда ты весь горишь беспокойством перед ЗНО, будущим поступлением. Эта короткая возможность вспомнить свое беззаботное, счастливое.