Зачарована Десна (сборник)

Ох, дуже важко читати про війну. Завжди було важко, а зараз - майже неможливо. Але треба. Треба читати про хлопців, які до останнього подиху, до останньої краплі крові стояли за безцінний скарб свій, за Батьківщину. Про героїв, яких боялися. Про народ, що навіть умираючи, наводить жах на своїх убивць. І про дівчат треба читати, таких, як Олеся і Христя, які прощають або страшно мстяться. І про дезертирів, і поліцаїв, з яких потім виходили найлютіші, найвідважніші партизани. Про кров, і рани, і несправедливість, і непотрібність воєн, у яких немає переможців і переможених, а є тільки загиблі і ті, що вижили.

Я помню классе в шестом меня не впечатлила эта киноповесть. Я запомнила её как спокойное, скучноватое повествование, без особо ярких приключений. Обычное детство сельского мальчишки Сашки. Казалось бы, мне и моим одноклассникам наоборот должно было быть интересно, нам это было близко по духу, чем уже более взрослым, у которых отношение к детям иное - мол, «бігає он воно, оте паскудо мале, кропивою б його, щоб знало». Ан нет... Сейчас возникают несколько иные ощущения: детство, возьми меня обратно, хочу снова стать тем «паскудою малою», хочу быть таким же беззаботным, наивным, но счастливым ребенком. Как же мило там описывается детство Сашки! Куча родственников и каждый со своими тараканами - кто любит растения, кто разговаривать со всем живым и неживым, а кто проклинает всех и вся,…

У ході підготовки до ЗНО,до моїх рук потрапила книга Олександра Довженка "Україна в огні" Я вважаю це шедевром не тільки української літератури,але і усієї світової. Книга з перших сторінок заворожила мене,і було відчуття що я не читаю,а сам перебуваю в центрі подій.У кіноповісті розповідається про село Тополівку,та сім'ю Запопожців . Лаврін відправляє своїх 5 синів в Червону армію,а сам з донькою Олесею та дружиною Тетяною залишається в селі.Село окуповують гітлерівці,і тут нам показують відносини окупанта з простими українськими селянами.Наскільки реалістично показаний кожний герой.Це-фантастично.Особливу увагу я приділив герою Еріку фон Краузу та його сину Людвігу,а також коханню Олесі і танкіста Василя Кравчина.У коханні Олесі і Василя я помітив нотки сентименталізму,передачу…

Важко передати, наскільки приємно було перечитувати цей знайомий з дитинства твір. Я згадую уроки української літератури в школі, обмальовані портрети поетів на сторінках підручників і стареньку Олену Денисівну, яка намагалася привити нам любов до українського слова. Зараз я відчуваю, що ті уроки посіяли в мені зерна, котрі тільки зараз виходять на світло. Я давно не отримував такого задоволення від читання дитячої книги. У школі, твори Довженка я читав легко, бо вони написані просто та ясною мовою. «Воля до життя», яка входила до шкільної програми зразу прийшлася мені до душі. Міг би я тоді подумати, що буду перечитувати ці книжки у 22 роки, давно вже заливши шкільну парту в минулому. «Зачарована Десна» пропонує нам подивитись на буденне життя очима хлопчика, що бачить навколишній…

Люблю Довженка. Тим паче, що це твір про війну. П'ять зірок для такої кіноповісті - це ще мало. Сто відсотків варто читати.

Очень много мыслей было по ходу чтения, буквально на каждое предложение приходило понимание ситуаций и поступков, обвинения и оправдания героев. Постараюсь собрать мысли в кучу, не уверена, что выйдет последовательный отзыв, скорее такой же эмоциональный, как и повесть.

Читая, хотела увидеть причины, почему повесть была запрещена Сталиным, почему так долго не видела свет ни в печатном, ни в киноформате, в чем же было противоречие политике партии?

Довженко показывает патриотизм. Но не советский патриотизм, замешанный на слепом романтическом воспевании армии. А патриотизм в своих естественных двух проявлениях. Патриотизм мира - это любовь в Родине, и патриотизм войны - это ненависть и жажда мести врагу. Любовь никогда не даст столько сил, как жажда мести за свои убитые семьи, именно…

Україна в огні - скільки трагічних сторінок було в історії моєї рідної, найкращої в світі України! Не порахувати. Одна з них - Велика Вітчизняна війна. Саме вона забрала мільйони життів, скалічила людські долі, українську землю. Геніальний Олександр Довженко в своєму творі "Україна в огні" розказав про страждання наших дідів, прадідів в страшні часи війни. Історія жителів одного села - Тополівки - так схожа на історії інших регіонів України під час війни. Страждали люди, страждала Україна. Українців розстрілювали, багатьох відправляли на роботи в Німеччину, хати палили. Проте ми - незламний народ, нас не злякати вбиствами, смертями, паплюженням нашої гідності. "- Україна, Україна! - Хрипів Людвіг, оглядаючись навкого. Водянисті очі його світились захопленням. - О, страшна земля... -…

Великолепно, просто великолепно. Героизм, неповторимый надрыв, присущий украинскому народу, патриотизм. Довженко действительно гений того времени. Я даже не знаю что сказать. Пусть автор говорит за меня.

— За що ми б'ємося? За що умираємо? — Голос Кравчини затремтів од глибоко напруженого хвилювання, і хвилювання передавалось бійцям. — Вороги наші б'ються за особисті багатства, за владу над нашою землею. Наші друзі воюють за мир, і лад, і радості багатого, щасливого життя своїх країн і здивовано питаються один у одного по кабінетах: за що ж бо бореться українська радянська людина? За стільки, мов, доларів або марок, як німецький, чи не за стільки? За стільки гектарів землі, як Гітлер обіцяє кожному солдату? Ні, не за стільки, брати. Ми б'ємось за те, чому нема ціни у всьому світі, — за…

За честь! За правду! За народ! За Батьківщину!!! За Україну!!! Книга просто пронизлива, правдива і надзвичайно патріотична. У світлі теперішніх подій набуває нового, сповненого новими істинами сенсу. Як не прикро звучали слова "У них від слова "нація" остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників." але вони правдиві для тих у кого "душі маленькі, кишенькові, портативні..." Сім*я Запорожців справжні герої, яких на наших безкрайніх просторах просто безліч. Слава Україні!

Дуже люблю "Зачаровану Десну" Довженка. Ще може бути чарівнішим, ніж таємничий світ дитинства? Письменник привідкрив нам двері в історію свого становлення - це ж чудово! Образ бабусі з її прокльонами просто неперевершений. Чимось нагадує мою бабусю в ті дні, коли ми з нею сварилися. Раджу цю книжку всім любителям спокійного українського слова.