Річка Геракліта

Екзотика

Якби це було просто щастя, то це було б просто щастя. А все, що зверх того, це вже - поезія. Слухай, милий, ти захищайся! Я стала дика, я - Полінезія. Колись Гоген тікав на Таїті, лишались тут і модерн, і готика. У цьому черствому скрипучому світі тільки любити - тепер екзотика. Я порушила всі табу. Нарвані квіти мої у Нірвані. Пасеться обов'язків цілий табун, а я цілую тебе у вігвамі. Що з того, що туфлі у мене на шпильках? Я в джунглях була і насилу вибрела. Душі предків приходять навшпиньки, щоб подивитись, кого я вибрала. Очі у них великі і круглі. Скелі голі, як Голіафи. Птиця тюльпан п'є воду із кухля, птиця бузок п'є воду з карафи. Оце таке у мене Таїті - руки твої, золоті ліани. Аж дивно мені, що ходять на світі якісь пошляки, немов павіани. Дві зірки у хату мені…

Після "Трьохсот поезій" й "Мадонни перересть" - це моя улюблена збірка Костенко. Чиатала й насолоджувалася. Раджу всім поціновувачам поезії.

Калина міряє коралі
а ти летиш по магістралі
Життя – це божевільне раллі
Питаю в долі
а що далі?

Почему-то когда речь заходит об украинской поэзии, я вспоминаю не Тараса Шевченко или Лесю Украинку, а Лину Костенко. Да, это современный автор, но вот именно ее поэзия ассоциируется у меня с напевностью и мягкостью украинской речи, с ее лиричностью, с Украиной вообще.

Все, що буде, було і що є на землі,
і сто тисяч разів уже бачене й чуте,
сірі вузлики ранку – твої солов’ї,
все це тільки одне нерозгадане чудо.
Знаю склад біосфери, структури кислот,
все, що є у природі, приймаю як даність.
Я, людина двадцятого віку, - і от,
зачудована, бачу лише первозданність!

Данный сборник – вещь уникальная хотя бы потому, что это избранная поэзия Лины Костенко, составленная ее дочерью Оксаной Похлевской. 

«Від цих…