Рецензии на книгу « Лісова пісня »

Оценка Danny_K: 4.5

Бач, я тебе за те люблю найбільше,
чого ти сам в собі не розумієш.

Лес всегда напоминает какой-то особый мир, полный теней, шорохов, цвирканья, запахов, неясных предчувствий. Лес всегда будто что-то скрывает за деревьями, кустами, оврагами, болотами. Вдруг там что-то затаилось и ждёт? Наблюдает? Живёт?
Вдруг в лесном озере есть Водяной и Русалка, вдруг туда приплывает Тот, что лопасти рвёт — неясная весенняя буйная сила. Вдруг бегают, мелькают блуждающими огнями потерчата — духи младенцев, умерших некрещёнными. Вдруг живёт в чаще Леший, злой дух Перелесник и молоденький чёрт Куц, в поле — Полевая русалка, а в подземелье — Тот, что в скале сидит. Вдруг проснётся по весне — ранней-ранней — спавшая всю зиму в ольхе Мавка — дух леса, живущий им, дышащий им. И вдруг эта Мавка встретит Лукаша — простого деревенского парня, играющего на дудке мелодию, которой готова подпевать вся Мавкина суть.
И тогда столкнётся мир леса — фантазий, мифов, песен, беззаботья — и мир быта — крестьянских забот матери Лукаша и его самого.
По весне начинается любовь — яркая и сильная, — а остывает она к осени, вянет вместе с природой. И происходит это не только из-за того, что мать Лукаша считает Мавку ленивой и хочет сыну нормальную жену, обычную крестьянку, а не лесного духа, живущего совсем не тем, чем люди, для которого растения живые, а не помогающие прокормиться. Но и из-за того, что Мавка может отдаваться чувствам полностью. Мавка гибнет без взаимности, а Лукаш молод, и его мечтания-фантазии блекнут, он уже не играет на дудке, житейские хлопоты его волнуют больше чего-то эфемерного, а простая крестьянка привлекает больше лесной Мавки. Хотя Мавка видит в нём искру того прежнего Лукаша, которого она полюбила, что она может сделать, если он ничего не хочет делать, если для него песни кончились?
«Хлеб добрый, девонька, а не человек», — говорит один из героев, много поживший Дядька Лев. Но правда в том, что никогда не знаешь, где и в ком найдёшь добро и красоту. И иногда стоит больше наслаждаться моментом: лесом вокруг, жизнями рядом, музыкой и стихами.
Драма-феерия «Лесная песня» Леси Украинки, пожалуй, никого не удивит поворотами сюжета, но мелодичностью песни, будто весенним ветром овеет, дохнёт поверьями: а вдруг? Вдруг? Вдруг?.. Принесёт какую-то глубокую фольклорную тоску и такую же радость. И даст возможность подумать о мечтах и быте, о сказках и былях.
О том, как фантазии можно совместить с реальностью и не отказаться ни от одного, ни от другого.

Бач, я тебе за те люблю найбільше,
чого ти сам в собі не розумієш.

Лес всегда напоминает какой-то особый мир, полный теней, шорохов, цвирканья, запахов, неясных предчувствий. Лес всегда будто что-то скрывает за деревьями, кустами, оврагами, болотами. Вдруг там что-то затаилось и ждёт? Наблюдает? Живёт?
Вдруг в лесном озере есть Водяной и Русалка, вдруг туда приплывает Тот, что лопасти рвёт — неясная весенняя буйная сила. Вдруг бегают, мелькают блуждающими огнями потерчата — духи младенцев, умерших некрещёнными. Вдруг живёт в чаще Леший, злой дух Перелесник и молоденький чёрт Куц, в поле — Полевая русалка, а в подземелье — Тот, что в скале сидит. Вдруг проснётся по весне — ранней-ранней — спавшая всю зиму в ольхе Мавка — дух леса, живущий им, дышащий им. И вдруг эта Мавка встретит… Развернуть

Узнайте мнение
друзей — войдите 1369 просмотров

Дополнительные действия

4.3

Бери мене! Я хочу забуття!

Оценка black_tea13: 5

Издательство: «Фоліо», Харків, 2013.
154 страницы.

Статья
Мне кажется, что я безумно полюблю издательство "Фолио" не только за возможность купить любой рассказик из классики украинской (и не только) литературы в мягком, маленьком переплёте, а и за начальные статьи в нём.

Данная статья, повествующая о Лесе Украинке, о её жизни, мыслях, друзьях и знакомых, хороша тем, что наполнена цитатами из её писем и вставками отрывками из её стихотворений. Создаётся впечатление, будто ты проживаешь целую жизнь с Ларисой Косач. Статья этим и хороша, что писательница предстаёт перед нами, полностью из своего теста, не украшеная мнением человека, который писал о ней статью.

Для меня, например, было открытием, что сама Леся Украинка, и её мать, могли писать суржиком. Мне было близко суждение Ларисы о том, что патриот, это не обязательно человек, который говорит на украинском языке. Вот только некоторые мнения и выводы статьи поменялись бы, напиши её человек на год позже, когда в Украину вторглись воска со стороны России. Но это даже к лучшему. И так везде не обходятся без упоминания об этом событии.

Давня казка
Это прекрасная поэма с красивым вступлением, которое, мне кажется, нам могли задавать выучить наизусть в школе, да не суть, весьма инетересна сама по себе. Она повествует нам о поэте и рыцаре. Казалось бы, обычная история, когда человек при достижении желаемого, много чего обещает своему помошнику, а при заполучении, просто забывает о награде. Такие мотивы не редко можно увидеть в грецких мифах, особенно в сериях рассказов о Геракле и его подвигах.

Вот только тут, под самый финал, раскрывается огромный посыл, который предсталяет из себя только мысль о том, что люди, в большинстве своём, весьма часто невыполняют свои обещания. Нет, всё слишком глубоко и даёт проэкцию на Украину и на саму Лесю Украинку.

"І тепер нащадки графські
Тюрми міцнії будують,
А поетові нащадки
Слово гостреє гартують".

Писательница как-бы намекает на то, что даже при новой власти, при новых угнетениях, всё равно найдётся интеллигенция, представители которой занесут свои перья над бумагой, чтобы ничего не осталось в стороне и все, и каждый знал, что происходит в стране. Как мы узнам из статьи, саму Лесю Украинку очень тревожила судьба её родной страны. И свои надежды она вкладывает в последнии строчи поэмы...

"А коли війна скінчиться
Того діла й того слова,
То скінчиться давня казка,
А настане правда нова".

Лісова пісня
Драма-феерия поделена на пролог и три действия. В чём особенность каждого действия? Они поделены на времена года.

Весна - как символ зараждающеся любви. Именно тогда Русалка заигрывает с "Тим, що греблі рве", Мавка встречает Лукаша, а Перелесник предстаёт перед нами во всей своей совратительской красоте.
Позднее лето - время, когда вс отцветает и начинает иссыхать, потихоньку гнить. Именно тогда Лукаш начинает холодно относиться к Мавке, она немеет и холодеет от танцев Перелесника, да и потом сама уходит в царство "Того, що в скалі сидить".
Холодная осень - время признания ошибок, время разочарований. Именно тогда мать Лукаша жалеет, что невзлюбила в своё время Мавку и захотела в невестки Килину. А Лукаш каится в том, что срёкся Мавку и пошл у матери наповоду.

У меня очень сильные чувства вызвала эта пьеса. Если говорить словами Мавки, то буквально "розтинає мені груди, серденько виймає...".
Меня до чёртиков раздражает Лукаш. Взял и такую прекрасную девушку сгубил. И самое интересное, этого могло и не быть, если он дал Мавке прислушаться к песне его сердца. Она бы сразу поняла, что всё не так уж чисто у него на душе. Или если Русалка смогла бы погубить Лукаша. Она ведь сразу заметила его натуру...

"Дивіться, он той, що там блукає,
такий, як батько ваш, що вас покинув,
що вашу ненечку занапастив.
Йому не треба жити".

О том, что Мавку я люблю, можно и не упоминать. Но кроме неё, искренюю любовь вызывают такие персонажи, как Дядько Лев и Перелесник. Первый за всю жизнь был прекрасным человеком, мудрым, был мостиком между лесом и людьми. А второй пусть и представлен ветренным, но его намерения такие чистые. Пусть и не ясно, как искрення его любовь к Мавке, но он всегда её поддерживал и даже спас ценой своей жизни(?).

Я считаю, что поставить "Лісовій пісні" 5 из 5 будет заслужено, как ни посмотри. Такие сильные эмоции при прочтении книги я уже очень дано не испытывала. Так больно и противно на душе, что хочется вырвать из себя это чувство. А ещё это произведение входит в мои любимые, особенно потому, что там затронута тема украинской демонологии, которую я безумно обожаю.

Издательство: «Фоліо», Харків, 2013.
154 страницы.

Статья
Мне кажется, что я безумно полюблю издательство "Фолио" не только за возможность купить любой рассказик из классики украинской (и не только) литературы в мягком, маленьком переплёте, а и за начальные статьи в нём.

Данная статья, повествующая о Лесе Украинке, о её жизни, мыслях, друзьях и знакомых, хороша тем, что наполнена цитатами из её писем и вставками отрывками из её стихотворений. Создаётся впечатление, будто ты проживаешь целую жизнь с Ларисой Косач. Статья этим и хороша, что писательница предстаёт перед нами, полностью из своего теста, не украшеная мнением человека, который писал о ней статью.

Для меня, например, было открытием, что сама Леся Украинка, и её мать, могли писать суржиком. Мне было близко суждение Ларисы о том,… Развернуть

Узнайте мнение
друзей — войдите 754 просмотра

Рецензия экспертаЭксперт Лайвлиба

Дополнительные действия

4.3

Лісова пісня Леся Украинка

Оценка vellana00: 4

В каждой сказке...

Леся Украинка - непревзойдённый словесный ювелир, а ее "Лiсова пiсня" - величайший алмаз в сокровищнице украинской литературы.

Что такое "ЛП"? Это яркие, характерные персонажи, непередаваемая украинская атмосфера, славянская мифология и ЛЮБОВЬ в ее разных проявлениях.

Но за волшебным обрамлением и внешней простотой скрывается множество подтекстов. Это и конфликт между разными слоями общества, и проблема свободы выбора, и отношения "человек - природа", и превосходство духовного над материальным.

В этом маленьком произведении каждый найдёт что-то своё, что "залезет" в душу и останется в ней надолго.

Вывод один - абсолютно очаровательная пьеса. Рекомендую.

Узнайте мнение
друзей — войдите 1253 просмотров

Рецензия экспертаЭксперт Лайвлиба

Дополнительные действия

4.3

Оценка Sopromat: 5

Чи тому, що співпав з першим коханням, чи тому, що у шкільному театрі грав у ньому головну роль та знав напам,ять величезні уривки тексту- "Лісова пісня"- один з улюблених творів.
Вирішив перевірити: чи не розчарує дорослого чоловіка.
Плюнувши на дурну думку, що не треба повертатися до знайомих текстів, а читати нові ( наче б то перед останнім диханням Той, Що в Скелі Сидить, запитає у мене: "Дурбецел,чому не дочитав ті книжки, що маєш у списку?"
Перечитав. У захваті.
Через 26 днів буде 106 років твору Лесі Українки. А він настільки сучасний, що можна використовувати психологам чи сучасним журналам з такими, наприклад, рубриками:
"Файний (-на) чи охайний(-на)?"
"Видженджурений (-на) чи скромний (-на)?"
"Як сподобатися свекрусі?"
"Як відштовхнути хлопця, в якого закохалася?"
"Як перейти з джурування до знущяння?"
"Як зробити так,щоб "вс...ся не невістка, а свекруха зла?"
"Як зробити з романтичного чоловіка лемішку, що радо чкурне куди подалі?"
І таке інше.
Чудова пісенна мова!
Кожна травичка, квітка, дерево.
Це гімн Свободі; людям, що тремтливо відносяться до Природи. Це чудирнацькі істоти . Вони живуть поруч з героями, дають їм прихисток, підтримують чи докоряють:
Не гідна ти дочкою лісу зватись!
бо в тебе дух не вільний лісовий,
а хатній рабський!
P.S. Чоловіки, будьте завбачливі. Жінкам читати не дозволяйте, бо забудуть про три відомі німецькі К.!
Переклад.
Потому ли, что совпало с первой любовью; или потому, что в школьном театре играл главную роль и знал огромные отрывки текста наизусть- "Лесная песня"- одно из любимых произведений.
решил проверить: не разочарует ли взрослого.
Наплевав на глупую мысль, что не нужно возвращаться к знакомым произведениям, а читать только новые ( словно перед последним вдохом Тот, Что в Скале Сидит, спросит меня: "Дурбэцэл, ты почему не дочитал книги из списка?")- перечитал.
В восторге.
Через 26 дней будет 106 лет произведению Леси Украинки. А оно современное настолько, что можно использовать психологам и известным журналам с рубриками:
"Красивый (-ая) или аккуратный(-ая)?"
"Разнаряженный или скромный?"
"Как понравится свекрови?"
"Как оттолкнуть парня, в которого влюбилась?"
"Как перейти от прислуживания к издевательству?"
"Как сделать так, чтобы "ус...сь не невестка, а злая свекровь"?"
"Как из романтичного мужчины сделать размазню, готового смыться куда подальше?" И много др.
Прекрасный песенный язык.
Каждая травинка, цветок, дерево.
Это гимн Свободе; людям, которые трепетно относятся к Природе. Это чудные существа, живущие рядом с героями, дающие им убежище, поддерживающие и упрекающие ( цитату перевести копыто не поднялось).
P.S.Мужчины, будьте предусмотрительны. Не давайте женам читать, т.к. забудут известные немецкие три К.

Лісова Пісня Леся Украинка

Чи тому, що співпав з першим коханням, чи тому, що у шкільному театрі грав у ньому головну роль та знав напам,ять величезні уривки тексту- "Лісова пісня"- один з улюблених творів.
Вирішив перевірити: чи не розчарує дорослого чоловіка.
Плюнувши на дурну думку, що не треба повертатися до знайомих текстів, а читати нові ( наче б то перед останнім диханням Той, Що в Скелі Сидить, запитає у мене: "Дурбецел,чому не дочитав ті книжки, що маєш у списку?"
Перечитав. У захваті.
Через 26 днів буде 106 років твору Лесі Українки. А він настільки сучасний, що можна використовувати психологам чи сучасним журналам з такими, наприклад, рубриками:
"Файний (-на) чи охайний(-на)?"
"Видженджурений (-на) чи скромний (-на)?"
"Як сподобатися свекрусі?"
"Як відштовхнути хлопця, в якого закохалася?"
"Як… Развернуть

Узнайте мнение
друзей — войдите 581 просмотр

Дополнительные действия

4.3

Оценка Aidoru: 5

“Лісова пісня” – скільки прекрасного при згадці цього словосполучення. Скільки всього емоцій виринає із глибин душі, як русалка; скільки тугу виривається прямо із горлянки, як у вовкулаки... Цей порівняльний ряд можна продовжувати цілу вічність, але це зробить мою рецензію ще менш “науковою”, як того вимагає рецензія, буде схоже скоріш на художній твір-переказ прекрасної драми української поєтеси.

І чому нас, читачів, приваблює цей самий твір над усе? Безумовно, якщо не брати до уваги майстерність Лесі Українки, забути увесь сюжет і надзвичайні персонажі, яких автор “персоніфіцувала”. Так, саме тоді і може виникнути питання, чому нам подобається цей твір.

Світову велич кохання змалювала Л. Українка. В мене виникає думка: “А чи автор не мала на увазі нерівне кохання?” Певно, що все це разом з “еволюцією” почуттів і хотіла донести до свого читача поетеса. Але хто кожен у своїй любові – Лукаш чи Мавка? Відповідь ви повинні дати самі собі і тримати біля свого ж серця.

Ототожнюванням міфологічних персонажів письменниця добивається надзвичайних успіхів: твір стає своєрідним бестселером і ворушить бурю почуттів багатьох людей і досі. Так, це трагедія. Не лише Лукаша, Мавки чи навіть українського народу, зовсім ні, це трагедія кожної людини, яку закували у слова, не даючи їй поширюватися далі.

Великих трудів важило для поетеси написати свою історію Мавки, і це стало вершиною її творчості. Це звеличило і поставило Українку на ступінь геніїв світового масштабу. Про величезні труди автора свідчить лист до її сестри:

Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила.

А Українка вклала усю свою душу, а можливо, і трагедію свого кохання. Хіба одруження це гарант щастя? Робіть висновки. Хіба можна написати так правдоподібно таку трагедію не переживши її? Іноді здається, що за геніальність треба платити. Віддати на алтар кохання, здоров'я, щастя, багатства, або позбавитися таланту...

Платою Лесі Українки стало не лише її здоров'я, я вважаю, своєрідною жертвою стала і “Лісова пісня”, вогонь якої горить і досі у душах її читачів.

Ірраціональні все ж таки люди... Не ставлять кохання на вище місце за багатства, за земне, за матеріальне... Підтвердження тому навела письменниця у своєму вічному творі, саме тому треба берегти національну літературу, щоб вона не зникла під монополією іноземної літератури.

Сонячну енергію буквально має твір. Переглянувши усю концепцію концепцію фольклору у душі народу поетеса створила дещо надзвичайне за своєю природою, яке, я повторюсь, здатне зворушити навіть камінь.

Найпрекраснішим є те, як міфологія тісно сплелася з українськими реаліями, як фантастичне зуміло стати справжнім за допомогою одного лишень слова... Чи не одного? Невмирущого слова. Мені дуже сподобалася ця деяка містифікація збоку Українки. Вслід за Коцюбинським Українка провела нам екскурсію Західною Україною, чиї контрасти захоплюють, і ти поринаєш у вир.

Як ви могли помітити, я просто захоплений цим твором, ніби я попався у якусь пустку, з якої нема виходу. Що ж, я не проти, така неволя навіть приємна.

Лісова Пісня Леся Украинка

“Лісова пісня” – скільки прекрасного при згадці цього словосполучення. Скільки всього емоцій виринає із глибин душі, як русалка; скільки тугу виривається прямо із горлянки, як у вовкулаки... Цей порівняльний ряд можна продовжувати цілу вічність, але це зробить мою рецензію ще менш “науковою”, як того вимагає рецензія, буде схоже скоріш на художній твір-переказ прекрасної драми української поєтеси.

І чому нас, читачів, приваблює цей самий твір над усе? Безумовно, якщо не брати до уваги майстерність Лесі Українки, забути увесь сюжет і надзвичайні персонажі, яких автор “персоніфіцувала”. Так, саме тоді і може виникнути питання, чому нам подобається цей твір.

Світову велич кохання змалювала Л. Українка. В мене виникає думка: “А чи автор не мала на увазі нерівне кохання?” Певно, що все це… Развернуть

Узнайте мнение
друзей — войдите 474 просмотра

Дополнительные действия

4.3

Оценка Elnalchenko: 3

читаеться быстро, и история интересная. Правда книга на один раз)

Узнайте мнение
друзей — войдите 287 просмотров

Рецензия экспертаЭксперт Лайвлиба

Дополнительные действия

4.3

Оценка Vit-Alik: 5

Пісня душі

Маленькеє село Колодяжне, що причаїлося у самому сердечку мальовничого Волинського краю. Неподалік від міста Ковеля села - Скулин і неповторнеє, овіяне легендою чарівне Нечімлє. Саме тут із самого дитинства черпала свій сюжет видатна поетеса Поліського краю. І потім із надривною тугою згадувала і писала цю легенду своєго ще здорового безтурботного дитинства.
В листуванні письменниці, в згадку про те, що стало її поштовхом до написання цього твору. В листі до матері від 20.12.1911 р. Леся Українка писала:

«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам’ятаєш – у дядька Лева скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».

Про свою «Лісову пісню» пише Леся Українка і в листі до А. Кримського від 14.10.1911 р.:

«…Я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа, згадавши про них, написала «драму-феєрію» на честь їм, і вона дала мені багато радощів, хоч я й відхорувала за неї (без сього вже не йде!)».

Усеє що робилося, воно дуже тендітнеє і незбагненне. Його потрібно пережити, відчути самому. Тут зібрані усі можливії і неможливії риси характеру і почуття, вкладенії у лісових персонажів. Передається і життя людей з усіма витоками того же життя. Також і усілякі легенди і перекази, описи природи. Трішечки містики і фольклору, адже ми і досі віримо у щось таємниче, що передавалося нам віками.
Здається що саме наше далекеє дитинство, безтурботно кличе нас у казку. У наші фантазії і мрії, бажаннячка і надії та сподіваннячка. Після прочитання цього тексту так і хочеться майнути у ліс, пошукати тих дивних створінь, і можливо поспілкуватися із ними.

Самая легенда про Мавку і Лукаша, їхнє неземнеє коханнячко шикарна! Її тільки потрібно із насолодженням читати. Усії твори поетеси взагалі не можуть бути поставленії у театрі чи навіть знятії на кінострічку. Саме на цьому душевному рівні, який зміг би передати увесь стан душі поетеси. Усі відомі мені спроби бліді і немічні - “ілюстрації” і саме того, що описано-проілюстровано взагалі бути не може. Хоча усі працювали із душевністю, віддавали усі сили, але все таки не теє. Також і стосується і перекладу. Можна все таки перекласти, але знову буде не те відчуття реальності.

Маленькеє село Колодяжне, що причаїлося у самому сердечку мальовничого Волинського краю. Неподалік від міста Ковеля села - Скулин і неповторнеє, овіяне легендою чарівне Нечімлє. Саме тут із самого дитинства черпала свій сюжет видатна поетеса Поліського краю. І потім із надривною тугою згадувала і писала цю легенду своєго ще здорового безтурботного дитинства.
В листуванні письменниці, в згадку про те, що стало її поштовхом до написання цього твору. В листі до матері від 20.12.1911 р. Леся Українка писала:

«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч…

Развернуть

Узнайте мнение
друзей — войдите 389 просмотров

Дополнительные действия

4.3

Оценка Cygne: 4

Для меня Леся Украинка - один из любимейших украинских авторов. И от "Лісової пісні" я была в полнейшем восторге, когда прочитала ее впервые.
Особенно я полюбила Мавку - воплощение чистоты и природной гармонии. Эта драма доказывает в который раз, что даже у мифических существ есть душа, и любят они не менее сильно, чем обыкновенные люди. Мавка любила так сильно и отчаянно, что не могла противостоять своей любви. Лесная девушка, отдав свое сердце человеку, не отрицала, что тем самым может погубить себя. Но остановиться и вернуться к беспечной лесной жизни была уже не в силах. Союз человека и волшебного существа был настолько неустойчив - да, у них была любовь, но Лукаш - человек приземленный, и как бы Мавка не прельщала его своими ласками, он вынужден был вернуться к бытовым вещам - дому и заботе о своей матери. Образ Перелесника - образ ветреного юноши, который влюблен в Мавку, но при этом самовлюблен никак не меньше. И вообще, для лесных существ любовь - один лишь миг; сегодня Той, що греблі рве любит одну, а завтра уже другую. Поэтому Мавка не может радоваться вместе со всеми, когда успела прочувствовать силу вечной и непоборимой любви.
Единственное, ощущения после прочтения сей книги были не так сильны, как в первый раз, когда мы проходили ее в школе два месяца назад. И то, перечитала драму-феерию только потому, что надо восполнить пробелы для контрольного сочинения.)
Поэтому, если вам захотелось получше узнать украинский фольклор - начните с этой книги. Она вас точно не разочарует.