Рецензии на книгу «Лісова пісня»

Бач, я тебе за те люблю найбільше,
чого ти сам в собі не розумієш.

Лес всегда напоминает какой-то особый мир, полный теней, шорохов, цвирканья, запахов, неясных предчувствий. Лес всегда будто что-то скрывает за деревьями, кустами, оврагами, болотами. Вдруг там что-то затаилось и ждёт? Наблюдает? Живёт?
Вдруг в лесном озере есть Водяной и Русалка, вдруг туда приплывает Тот, что лопасти рвёт — неясная весенняя буйная сила. Вдруг бегают, мелькают блуждающими огнями потерчата — духи младенцев, умерших некрещёнными. Вдруг живёт в чаще Леший, злой дух Перелесник и молоденький чёрт Куц, в поле — Полевая русалка, а в подземелье — Тот, что в скале сидит. Вдруг проснётся по весне — ранней-ранней — спавшая всю зиму в ольхе Мавка — дух леса, живущий им, дышащий им. И вдруг эта Мавка встретит Лукаша — простого деревенского парня, играющего на дудке мелодию, которой готова подпевать вся Мавкина суть.
И тогда столкнётся мир леса — фантазий, мифов, песен, беззаботья — и мир быта — крестьянских забот матери Лукаша и его самого.
По весне начинается любовь — яркая и сильная, — а остывает она к осени, вянет вместе с природой. И происходит это не только из-за того, что мать Лукаша считает Мавку ленивой и хочет сыну нормальную жену, обычную крестьянку, а не лесного духа, живущего совсем не тем, чем люди, для которого растения живые, а не помогающие прокормиться. Но и из-за того, что Мавка может отдаваться чувствам полностью. Мавка гибнет без взаимности, а Лукаш молод, и его мечтания-фантазии блекнут, он уже не играет на дудке, житейские хлопоты его волнуют больше чего-то эфемерного, а простая крестьянка привлекает больше лесной Мавки. Хотя Мавка видит в нём искру того прежнего Лукаша, которого она полюбила, что она может сделать, если он ничего не хочет делать, если для него песни кончились?
«Хлеб добрый, девонька, а не человек», — говорит один из героев, много поживший Дядька Лев. Но правда в том, что никогда не знаешь, где и в ком найдёшь добро и красоту. И иногда стоит больше наслаждаться моментом: лесом вокруг, жизнями рядом, музыкой и стихами.
Драма-феерия «Лесная песня» Леси Украинки, пожалуй, никого не удивит поворотами сюжета, но мелодичностью песни, будто весенним ветром овеет, дохнёт поверьями: а вдруг? Вдруг? Вдруг?.. Принесёт какую-то глубокую фольклорную тоску и такую же радость. И даст возможность подумать о мечтах и быте, о сказках и былях.
О том, как фантазии можно совместить с реальностью и не отказаться ни от одного, ни от другого.

Чи тому, що співпав з першим коханням, чи тому, що у шкільному театрі грав у ньому головну роль та знав напам,ять величезні уривки тексту- "Лісова пісня"- один з улюблених творів.
Вирішив перевірити: чи не розчарує дорослого чоловіка.
Плюнувши на дурну думку, що не треба повертатися до знайомих текстів, а читати нові ( наче б то перед останнім диханням Той, Що в Скелі Сидить, запитає у мене: "Дурбецел,чому не дочитав ті книжки, що маєш у списку?"
Перечитав. У захваті.
Через 26 днів буде 106 років твору Лесі Українки. А він настільки сучасний, що можна використовувати психологам чи сучасним журналам з такими, наприклад, рубриками:
"Файний (-на) чи охайний(-на)?"
"Видженджурений (-на) чи скромний (-на)?"
"Як сподобатися свекрусі?"
"Як відштовхнути хлопця, в якого закохалася?"
"Як перейти з джурування до знущяння?"
"Як зробити так,щоб "вс...ся не невістка, а свекруха зла?"
"Як зробити з романтичного чоловіка лемішку, що радо чкурне куди подалі?"
І таке інше.
Чудова пісенна мова!
Кожна травичка, квітка, дерево.
Це гімн Свободі; людям, що тремтливо відносяться до Природи. Це чудирнацькі істоти . Вони живуть поруч з героями, дають їм прихисток, підтримують чи докоряють:
Не гідна ти дочкою лісу зватись!
бо в тебе дух не вільний лісовий,
а хатній рабський!
P.S. Чоловіки, будьте завбачливі. Жінкам читати не дозволяйте, бо забудуть про три відомі німецькі К.!
Переклад.
Потому ли, что совпало с первой любовью; или потому, что в школьном театре играл главную роль и знал огромные отрывки текста наизусть- "Лесная песня"- одно из любимых произведений.
решил проверить: не разочарует ли взрослого.
Наплевав на глупую мысль, что не нужно возвращаться к знакомым произведениям, а читать только новые ( словно перед последним вдохом Тот, Что в Скале Сидит, спросит меня: "Дурбэцэл, ты почему не дочитал книги из списка?")- перечитал.
В восторге.
Через 26 дней будет 106 лет произведению Леси Украинки. А оно современное настолько, что можно использовать психологам и известным журналам с рубриками:
"Красивый (-ая) или аккуратный(-ая)?"
"Разнаряженный или скромный?"
"Как понравится свекрови?"
"Как оттолкнуть парня, в которого влюбилась?"
"Как перейти от прислуживания к издевательству?"
"Как сделать так, чтобы "ус...сь не невестка, а злая свекровь"?"
"Как из романтичного мужчины сделать размазню, готового смыться куда подальше?" И много др.
Прекрасный песенный язык.
Каждая травинка, цветок, дерево.
Это гимн Свободе; людям, которые трепетно относятся к Природе. Это чудные существа, живущие рядом с героями, дающие им убежище, поддерживающие и упрекающие ( цитату перевести копыто не поднялось).
P.S.Мужчины, будьте предусмотрительны. Не давайте женам читать, т.к. забудут известные немецкие три К.

“Лісова пісня” – скільки прекрасного при згадці цього словосполучення. Скільки всього емоцій виринає із глибин душі, як русалка; скільки тугу виривається прямо із горлянки, як у вовкулаки... Цей порівняльний ряд можна продовжувати цілу вічність, але це зробить мою рецензію ще менш “науковою”, як того вимагає рецензія, буде схоже скоріш на художній твір-переказ прекрасної драми української поєтеси.

І чому нас, читачів, приваблює цей самий твір над усе? Безумовно, якщо не брати до уваги майстерність Лесі Українки, забути увесь сюжет і надзвичайні персонажі, яких автор “персоніфіцувала”. Так, саме тоді і може виникнути питання, чому нам подобається цей твір.

Світову велич кохання змалювала Л. Українка. В мене виникає думка: “А чи автор не мала на увазі нерівне кохання?” Певно, що все це разом з “еволюцією” почуттів і хотіла донести до свого читача поетеса. Але хто кожен у своїй любові – Лукаш чи Мавка? Відповідь ви повинні дати самі собі і тримати біля свого ж серця.

Ототожнюванням міфологічних персонажів письменниця добивається надзвичайних успіхів: твір стає своєрідним бестселером і ворушить бурю почуттів багатьох людей і досі. Так, це трагедія. Не лише Лукаша, Мавки чи навіть українського народу, зовсім ні, це трагедія кожної людини, яку закували у слова, не даючи їй поширюватися далі.

Великих трудів важило для поетеси написати свою історію Мавки, і це стало вершиною її творчості. Це звеличило і поставило Українку на ступінь геніїв світового масштабу. Про величезні труди автора свідчить лист до її сестри:

Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила.

А Українка вклала усю свою душу, а можливо, і трагедію свого кохання. Хіба одруження це гарант щастя? Робіть висновки. Хіба можна написати так правдоподібно таку трагедію не переживши її? Іноді здається, що за геніальність треба платити. Віддати на алтар кохання, здоров'я, щастя, багатства, або позбавитися таланту...

Платою Лесі Українки стало не лише її здоров'я, я вважаю, своєрідною жертвою стала і “Лісова пісня”, вогонь якої горить і досі у душах її читачів.

Ірраціональні все ж таки люди... Не ставлять кохання на вище місце за багатства, за земне, за матеріальне... Підтвердження тому навела письменниця у своєму вічному творі, саме тому треба берегти національну літературу, щоб вона не зникла під монополією іноземної літератури.

Сонячну енергію буквально має твір. Переглянувши усю концепцію концепцію фольклору у душі народу поетеса створила дещо надзвичайне за своєю природою, яке, я повторюсь, здатне зворушити навіть камінь.

Найпрекраснішим є те, як міфологія тісно сплелася з українськими реаліями, як фантастичне зуміло стати справжнім за допомогою одного лишень слова... Чи не одного? Невмирущого слова. Мені дуже сподобалася ця деяка містифікація збоку Українки. Вслід за Коцюбинським Українка провела нам екскурсію Західною Україною, чиї контрасти захоплюють, і ти поринаєш у вир.

Як ви могли помітити, я просто захоплений цим твором, ніби я попався у якусь пустку, з якої нема виходу. Що ж, я не проти, така неволя навіть приємна.

Осторожно, спойлеры!
Напишу-ка я рецензию на русском, может она вдохновит кого-то выучить украинский и прочитать это произведение : )
Данное произведение относится к драме-феерии, и действительно, сказочного тут много: на страницах книги мы можем встретить и Русалку, и Чёрта, и даже Мавку, которая и становится главной героиней "Лісової пісні". Но драматичного здесь, конечно, немного больше.
Мавка (или навка) в славянской мифологии переводится как мёртвое тело, или же мертвец, и образованное непосредственно от слова "навь" (ну а ближе с этим существом можно познакомиться из Википедии). У нашей Мавки есть близкая подруга Русалка, а ещё есть юноша Лукаш, который в будущем и становится возлюбленным Мавки. Но вернёмся к ней. Несмотря на то, что мертвецы априори вызывают не самые приятные ассоциации, Мавка представляется нам совершенно иной: она красива и мила, с длинными чёрными волосами, в одежде нежно-зеленого оттенка - такая себе лесная принцесса. И сердце у неё доброе-предоброе (что идёт вразрез с тем, как описывают мифологических мавок). У Мавки есть отец Лесовик и верба, которую она считает своей матушкой-старушкой (верба является символом Украины, а ещё лесные существа здесь очеловечены и даже дуб здесь называют старым другом).
Как не предупреждал Лесовик Мавку, но она всё равно стремится попасть в мир людей, где всё ей ново, всё любопытно. И встречает Лукаша, который в последствие жестоко разбивает сердце Мавки. Как? Уже осенью Лукаш променяет её на другую девушку; и здесь даже не Лукаша вина, просто мать его всё время укоряла его в неверном выборе. К слову, если на секунду переключиться на его мать, то я бы сказала, что такие матери знакомы нам и в реальной жизни: все молодые девочки не нравятся им до той поры, пока он не находит другую, которая оказывается куда хуже предыдущей. Вот тогда и начинают жалеть.. Но я отвлекаюсь. Лукаш будет наказан за свой поступок, наказан жестоко и справедливо, по сути, но Мавка, храня в сердце прежнюю любовь свою и имея доброе сердце, помогает Лукашу избавиться от своего проклятия. А он её не отблагодарит.
Описанные здесь события длятся четыре сезона, начиная с весны. Кажется, весна обозначает зарождение страсти между двумя молодыми, лето - развитие, осень - постепенное угасание, а зима - смерть. Здесь отчётливо перекликается мир людей и природы, где четыре сезона тоже символизируют начало новой жизни весной и мёртвый сон зимой. Мавка погибает именно зимой, когда чистый белый снег укрывает всю землю и Лукаша в том числе.

Если честно, я уж никак не ожидала, что эта драма мне понравится хоть сколько, потому что в большинстве своём я прохладно отношусь к украинской литературе, но хотя бы знающим украинский язык данное произведение прочитать стоит.