Мати все

Несмотря на диаметрально противоположные отзывы о книгах автора, которые встречались мне на просторах интернета, волей случая мне в руки попала книга "Село не люди". С неё и началось моё знакомство с автором. "Мати все" была второй и уверена, не последней. Считаю, что у автора свой неповторимый, завораживающий, засасывающий в ураган эмоций, которые скрываются за текстом стиль. Эти книги не читаешь, их чувствуешь. Слова...иногда очень жёсткие, иногда отвратительно неприятные, иногда щемяще нежные. Главное, что жизненные, как открытая рана. Знаю, есть много людей, которым "не зашло", но на собственном опыте могу сказать : не попробуешь- не узнаешь!)

Звичайно, це Люко Дашвар, а тому буде сумно, буде ножем по серцю, навіть моторошно і гидко. А чого ви чекали? Це про життя. Ваше, моє, те, що вирує навколо. Те, яке не прикрасиш квітами, по бажанню його ще можна розфарбувати в різні кольори, але далеко не у всіх це виходить.

Це історія життя Ліди Вербицької, доньки професора і відомого лікаря. «Золота» дівчинка, яка ніколи не відчувала нужди. Виросла в тепличних умовах, але зуміла зберегти чисте і відкрите серце, та щирість поглядів. Та чи надовго це? Перший бунт - Ліда закохалася. Іветті Андріївні не хочеться відпускати доньку від себе. Вона ж то добре розуміє, що з себе являє її обранець. Та й доглядати за Платоном, сином, стане важкувато, не зважаючи на допомогу няньки. Про такого, як Платон, говорять: «Не від цього світу.» Отже і…

Если вы любите беллетристику, в ее узком значении, то книга вам понравится. Роман по сути про семейные дрязги, и хорошего конца не ждите, там у всех не слава Богу...

Аборты, душевнобольные, свингеры, изнасилование, проститутки, любовь с первого взгляда, торговля детьми... Тут есть все, перебор просто невероятный. Ощущение что автор очень хочет нас удивить и порадовать) Образ божества в виде Марка, который магическим образом оказывается где то, где его не ждешь, и знает что то такое, что нам не понять, вообще не раскрыт.

И главная загадка с котом, так его сожрали крысы или нет? Или что за глюки ловила главная героиня и читатель вместе с нею. Вообще история из разряда бабки на скамейке обсуждают.

Талант Люко Дашвар – чудо. Як можна почати текст і зачепити людину настільки, щоб вона читала всю ніч? А легко! Просто візьми вагітну жінку, і застав її бігти пізно ввечері по Києву із гумовою жінкою під пахвою. Неймовірне відбувається завжди на сторінках книг Дашвар. Спочатку я співчувала ГГ, потім я скажено боялась її брата, терпіти не могла її маму. Але згодом, мої думки щодо всіх героїв змінилися. Тих кого жаліла хотілося по хребту відходити чим важким, інших же - шкода. Дуже вабить ця тонка грань між божевіллям і геніальністю. Книга зачіпає багато важливих тем: любов, довіра, залежність, дитяча психіка, відповідальність, гроші, щастя. Мати все, але не мати нікого. Чи може: мати – все. Читайте, не пожалкуєте.

инста

Чего мы так хотим от этой жизни? Все мы гонимся за деньгами, славой и силой. Но то, что нам действительно нужно - это любовь. Для того, что бы их любили люди способны на любые поступки. А когда у человека образуется недостаток в любви, в его душе разрастается дыра неудовлетворенности жизнью. Именно это и случается с главными героями романа. Кому-то не хватает денег и чувства превосходства над другими ( Стасу), кому-то материнской любви и поддержки (Лиде), кому-то уверенности в контроле (Иветте) и т.д. Пытаясь догнать свои цели герои перекраивают свои жизни и жизни близких людей, буквально душа их своими амбициями. Ком неудовлетворенности все нарастает, пока не заканчивается полным семейным крахом. Примечательно, что сами герои довольно сильно меняются, если сравнивать их сначала…

Ця історія про життя професорської дочки Лідії, в якої в житті, здається, є все, про що мріє кожна дівчина – вона фінансово забезпечена, є робота, чоловік, любляча мама, молодший брат (чи то геній, чи то божевільний). Але чи все так добре, як здається? Житям всіх членів цієї сім’ї, як маріонетками, керує мама – вона маніпулює дочкою і її чоловіком, купує сину дівчинку для «утіх» … Читалось легко, було інтересно чим ж все закінчиться. Дуже подобається гра слів в назві «Мати все». В романі чується душа, хоча місцями не віриться, що написано на основі реальних історій. Якщо ви ще сумніваєтесь - читати, чи ні, скажу – читайте. Навіть, якщо вам не сподобається, ви не пожалієте. Дійсно є над чим задуматися.

Книга бесила. Била и трясла, заставляла ненавидеть, морщиться, негодовать, устало причитать. Чувствуешь тяжелую, грязную тучу, нависшую над миром героев, в который ты погружаешься по уши. Серость города, липкую греховность Стаса, холодное самодурство и ревностный деспотизм Иветты, метания Лиды и жалость к ней, постепенно переходящую в отвращение. Тебя словно насильно кинули на дно, в интимные проблемы, боль и пороки персонажей, как будто превратив в домработницу Вербицких. Финал странен и, как по мне, нарушил гармонию повествования, где ты уже привык к другим характерам героев, но что поделать - люди меняются.

Это произведение было моей первой встречей с Дашвар. Впоследствии я заметила во многих её книгах две характерные черты: - персонаж "не от мира сего", сумасшедший философ (здесь…

Странная книга, странные люди, странная мамаша. В этой книге есть глубина, чего я точно не ожидала от отечественного автора, просто я привыкла к школьной программе, от которой мне хотелось залезть в петлю и умерь, чем скорее тем лучше, а тут всё по-другому в этой книге есть всё, что нужно читателю (даже свингеры присутствуют), но не поставлю пятёрку, потому что концовку прожевали слегка и не дали остроты сюжеты, когда это было нужно.

Наталіє Володимирівно, а у Дашвар усі книги такі жорстокі?

Так, напевно усі. Хоча це лише друга історія, яку я в неї прочитала. І вона не менш сильна, ніж "На запах м'яса" . Прочитавши дві книги, я одразу зрозуміла стиль авторки. Вон просто витягає тебе з зони комфорту і викидує в світ - жорстокий і злий, лишає сам на сам з усім трешем, який відбувається в ньому.

Це історія про людей і про долі. Про підступ і зраду. Про те, як страждають діти через необдумані вчинки "серйозних і розумних" дорослих. Про те, що кохання іноді вбиває. І про те, що доля - підступна й непостійна жінка, яка може спочатку подарувати Вам усе, про що ви й мріяти боялися, а потім відібрати це все й навіть набагато більше, кинувши напризволяще з єдиним питанням у голові "За що?" А дійсно, за що? За те, що насмілилася…