Ворошиловград

Вообще, я довольно странно отношусь к подобным книгам и историям. Она делает моему мозгу немного неприятно. С одной стороны — все эти события похожи на то, что-то, вполне вероятно способное произойти в реальной жизни. А вот с другой... Ну просто представьте — вы работаете себе в обычном своём режиме. Ну не знаю, офис там или что-то другое, непыльное. Но внезапно, выясняете, что в вашем родном городе у вас есть такой большой кусок недвижимости. И чисто теоретически он может вам приносить кое-какую прибыль. Что вы будете делать? Ну, естественно, скорее всего — отправитесь полюбопытствовать. Что за счастье упало в ваши руки? Может его продать? Или стоит развить? Возможно... в общем, вначале разберёмся, потом будем думать. Картинка выглядит реалистично? Да, вполне.

И вот то же самое…

Автор пише гарною українською. Та справжньою українською. З матами, «суржиками»

Читаючи книгу, регулярно є думки «так так, в мене теж таке було», «о о ми теж так говоримо».

Книга в середньому цікава. Перечитувати не планую)

Та самая книга, которую я читала по диагонали и пролистывая целые электронные страницы.

Моя первая мысль: всё-таки журналисты в литературе — зло. Не то, чтобы абсолютное, но...

Во-первых, хороший журналист имеет профдеформацию. Во-вторых, хороший журналист вообще не равно хороший писатель. Кто на что учился, тот там не тут :)

Довлатов, например, писал худ.тексты, как репортажи — чётко и по делу, без лишнего "словоблудия". А Жадан вот наоборот. Я лично тонула в тексте. И это порой сильно раздражало.

Хотя вроде и понимаю, зачем это. Хочется верить, что всё не зря, что это художественный приём.
Роман полон состояний измененного сознания: полубреда и полноценных приходов, галлюцинаций и снов, миражей и прочего веселья. Потонуть в тексте это как увязнуть в этих состониях.

Увязнуть по уши в той…

Мне жаль, что Интернат прочитан раньше, и невольно приходится сравнивать с ним Ворошиловград - вот такие ощущения у меня были, когда я перевернула последнюю страницу. А может быть после этой книги я бы не взялась читать Жадана ещё долго? Все же кредит доверия к нему огромен теперь, когда Интернат проглочен и проработан? Но опять я не с той стороны к отзыву подхожу.

Благодаря доверию к автору и подруге, которая как раз собиралась его прочитать, я взялась читать эту книгу, абсолютно ничего не зная о ней. Я даже не подозревала, что Ворошиловград - это Луганск (и славно, что его переименовали обратно, не представляю этот город с таким названием). И книга заставила меня триггериться и копаться в себе. Мы читаем разные произведения для того, чтобы узнать чужой опыт/прожить другую жизнь? Мне…

Сергій Жадан це напевно зараз самий модний та розкручений автор, про нього напевно чув навіть далекий від літератури та музики середньостатистичний українець. До творчості таких авторів завжди підходиш з дещо завищеним очікуванням. Заздалегідь чекаєш щось таке що змінне твою уяву, бо не може бути що люди стільки говорили про ніщо. Нажаль як часто буває великі очікування – великі розчарування. Так і з цим романом, очікував щось дивне та глибоке, на зразок магічного реалізму серед українського степу, а роман виявся простим та трохи нудним. В ньому є щось таке, якийсь початок, обіцянок перетворитись в щось очікувано дивне, але це не настає і історія кожен раз буксує і не набирає обертів, як кукурузник який не може злетіти вище 50-ті метрів.

Історія про такого собі Германа який вирушає в…

Книга хорошая, местами грустная, местами веселая, в целом очень ироничная. Такие зарисовки из жизни, много ностальгии по детству и вообще по городу, каким он был раньше

Книга вызывает неоднозначные ощущения! Вот, вроде бы, и все так тонко подмечено, но в то же время, какая-то размытая реальность. Очень живой язык написания вызывает восторг - этого, конечно, не отнять. Есть фразы, которые бьют прям в сердце....

Но, в целом, книга не вызвала того восторга, которого бы хотелось.

Книга-дзеркало суспільства перехідного періоду України. Роман написаний більше Жаданом-поетом, ніж прозаїком. Книга написана для того, щоб її читали тут і зараз. Тут і зараз, доки описані події твору згадуються кожним з нас, бо багато з них ніби списані із нашого з Вами життя. Доки вони виринають у пам’яті, а не застигли на сторінках безпристрасної історії.

Доволі посередній, навіть трішки по-наївному бульварний, сюжет відіграє другорядну чи третьорядну роль. Навряд книга буде захопливою для тих, хто шукає карколомні сюжетні повороти, романтичні «дорожньо-пригодницькі» подвиги головного героя та його друзів-мушкетерів чи мужні сердечно-романтичні звершення на шляху до підкорення дівочих сердець. Складається враження, що автор чітко розумів як хоче почати роман та тримав в голові основну…

З творчістю Жадана у мене дуже складні відносини. З одного боку - Жадан це один з найвідоміших письменників української сучасності. З іншого боку, я не розумію його творчість. У далекому 2017-ому році я придбала його збірку оповідань "Біг-Мак. Перезавантаження". Збірку я читала кілька місяців, дочитати не змогла і тепер вона у мене лежить в очікуванні нового житла. Тепер, три роки потому, я відкрила "Ворошиловград". Спершу мені сподобалось. Чого не можна забрати у Жадана так це власного стилю та реально якісного тексту - читаєш і розумієш - реально література.

Взагалі початок книги мені сподобались, було цікаво, місцями несподівано, захоплююче в цілому. А потім щось пішло не так. Тобто, для Ждана, скоріш за все, все пішло саме так, як треба а для мене - ні. Сюжет пішов у якийсь дивний…