Жовтий князь

Є такі речі про які говорять, але вони існують десь паралельно. Мабуть, не кожна людина може "пропустити крізь себе ТАКЕ". Усвідомлення ТАКОГО, що може ТАКЕ бути, що ТАК було, а було ТАК на рідній землі. Всього-навсього одна книга змушує дивитися на політику "Союза нерушимого республик свободных" як на щось, як на щось... А впринципі, хто сумнівався, що так і було? Просто книга все наблизила, звернула увагу на те, що всі знали, але не помічали. Василь Барка став українським народним співцем (кобзарем?) мук голодомору. Факт того, що українців за рік загинуло більше (згідно з деякими джерелами трішки менше) ніж євреїв під час холокосту змушує здивуватися. Дике звірство, яким був холокост, обурює світову громадськість та єврейську общину, тоді коли Українського голодомору 1933-1934…

Тяжелые реалии жизни Украины 1932-1933 годов описаны в данном романе. Всю тяжесть голодомора, геноцид украинского народа, почувствовали на себе семья Катраникив. Эмоционально тяжелый произведение, читала со слезами на очах. Много людей умирало от голода, другие выживали, как могли, а некоторые даже сходили с ума и прибегали к людоедства. Очень тяжело им приходилось выживать, добывать пищу и не падать духом. Каждый делал все возможное для выживания своей семьи. Но всех охватило горе ... Читать эмоционально тяжело, ведь я с Украины и здесь каждую семью охватило данное горе и многие из людей умерли от голода. Рекомендую прочитать, чтобы окунуться в нашу историю и понять всю тяжесть того времени

Боже, тільки я плакала від цієї книги? Хоча, в день пам'яті жертв голодомору я завжди плачу... Світла їм пам'ять. Знала, що читати цю роботу буде важко дуже - це ж особисті спогади. Отак і наважилася лише у 24 роки... А у школі, чомусь, цього аатора і не проходила. "Жовтого князя" і не згадували при школярах - дарма...Прекрасна класика для старших класів - хотіла б, щоб наступні плкоління його у школі проходили. І сором тим, хто досі відстоює думку, що голодомор - вигадка української влади...

Яка чудесна стилістика твору і яка жахлива історія. Читати роман важко: важко, якщо ж ти далекий від реалій села й української мови; важно, бо ж тема більш ніж серйозна. Голод 33-34 років, вимушений голод, Закон про колоски, розкуркулення тих, хто й так нічого не мав, канібалізм, божевілля та мільйони загублених селян . Саме Барка найкраще сказав про все це, саме він найкраще зумів описати найгірше. Це історія однієї родини на тлі села, на тлі цілої країни. Це роман про людей, про страшні випробування, про їх християнську мудрість і вірність, про людяність у будь-яких ситуаціях, Догоряє життя людей, діти стають схожими на старих, темніють і наче зникають з цього світ, але не втрачають природної доброти та світла. Це роман про протистояння слуг Жовтого князя й селянського народу, про…

Почала читати книжку, також як попередня людина , коли в Україні відзначають день голодомору. Книга дуже тяжка, сумна. Кілька разів хотіла перейти до іншої книги, але не змогла.

Позиция в отношении такого явления, как голодомор, может быть разной, - был он целенаправленным, или не был. Но вот оно, художественное произведение, свидетельствующее о том, как это было. Написано еще в начале 60-х годов, то есть, это не дань моде (как сказали бы те, кто не признают факт голодомора сейчас; как сказали бы те, которые считают, что это сугубо политический вопрос). Роман раскрывает трагедию народа на примере отдельной семьи. В то же время, тут и там упоминаются судьбы других людей - по касательной. Таким образом создается некое полотно повсеместного горя, скорби. Концентрация страшных историй очень высока. Мне кажется, автор внес в роман все те моменты, которые пережил сам и о которых слышал. Думаю, в отдельно взятом населенном пункте их не было так много, однако, конечно…

Була Україна мерцями укрита, Мільйони людей полягло… І мусять живі, скільки будемо жити, Завжди памятать: це було.

Дуже страшна й важка книга. Про те, як вимирало українське село. Як "червоні" ватажки-злочинці штовхали селян на страшні злочини. Як люди втрачали близьких - своїх матерів і дітей, бо хтось виконував план. І як ставали пустками оселі українців. І нікому було поховати загиблих. Скільки людей загинуло навіть не за свою непокору - не йти до колгоспу, а тому, що

Я теж не сплю після цієї книги. І щороку запалюю свічку пам’яті для тих, хто в 33-му став зорями.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

К сожалению, не смогла оценить эту книгу выше, поскольку как-то плохо она у меня пошла. Мне не было скучно, но и не было особенно интересно. Не могу сказать, что мне не понравилось, может быть, язык автора и стиль изложения (т.е. у меня есть любимые украинские книги, которые прямо "на разрыв", а эта оказалась не такой), может, какое-то большое количество событий на такую маленькую книгу: вот, кстати, случилось вроде бы много всего, но книга все равно не кажется насыщенной. Плюс ко всему она очень сильно тянулась для меня. Если говорить о достоинствах, то могу выделить именно то, что она привлекла мое внимание к теме Голодомора, о нем я, разумеется, слышала, но никогда не читала. За это автору большое спасибо (а также тем, кто советовал книгу!)

Невероятно сильное и интересное произведение. Книга захватила меня с первых страниц и держала в напряжении до последних, заставляя переживать за главных героев и сопереживать их бедам. Трагедия всего народа хорошо показана автором на примере простой семьи, жизнь которой разделилась на "до" и "после". Именно это и вызывает яркий контраст и заставляет всем сердцем сопереживать персонажам. После прочтения остался горьковатый осадок, тем не менее считаю эту книгу чудесным произведением, достойным внимания.