Увядшие цветы выбрасывают

Совсем недавно снова перечитала эту очень чуткую и, на мой взгляд, очень глубокую книгу. И как в прошлый раз осталась под глубоким впечатлением... Все-таки как часто мы пытаемся управлять судьбой и думаем, что мы - хозяева жизни... Но ведь никто даже не подозревает, что кто-то невидимой рукой уже давно прописал всю нашу жизнь... Две сильные женщины, один слабый мужчина... Как часто мы в жизни встречаем такой вот незатейливый треугольник. И что же в конце? Остаются сильнейшие... Особенно поражает конец романа и встреча Эдит Береш с Ледой Нежиной - все-таки как прекрасны эти женщины и как много они перенесли...

Спасибо большое, Ирэн Витальевне, что позволила прожить еще несколько судеб!

Так реалістично написано, що спочатку шукала у гуглі цих акторів: Леду та Лебідя...

Досить цікава історія про двох актрис радянських часів, які знайшли своє кохання в особі одного чоловіка. Одна з них була дружиною, інша - коханкою. І на прикінці життя доля зводить їх обох в стінах одного будинку для пристарілих... Авторка називає "зів'ялими квітами" спогади, які треба викидати, мені ж цими квітами здались дві головні героїні... Не скажу, що читала на одному подиху, не скажу, що книга переповнена інтригою, але читалось легко і не вимушено. Мова хороша, текс поділений на окремі розділи. Можу сказати, що для мене це книжка для одного разу, перечитувати я її не буду.

Якщо мене запитають, кого з українських сучасників я б порадила прочитати, то окрім Артема Чеха, радісно назву і Ірен Роздобудько. Після Забужко і Андруховича, я була дуже здивована, що є письменники з таким гарним літературним стилем. Немає оцих сучасних модних словечок, занадто багато еротики чи важкості у сприйнятті. Цікавий сюжет, цікаві роздуми головної героїні. Читається легко, на одному подиху. Хоч інтриги, як такої, і немає, але все одно не виникає бажання закинути, не дочитувати книгу. Хотілося б більшого аналізу стосунків між героями, а то досить скупо описані деякі почуття та події. Хоч історію і називають сентиментальною. Але після цієї книги я з радістю ще колись почитаю Роздобудько.

кожен у житті жертвує чимось чи комись за ради когось чи отримання чогось. послання цього роману якраз і висвітлює роздуми над тим чи варто було робити такий крок та що чи хто при цьому був втрачений?!

Дом престарелых для бывших звёзд эстрады, кино. Книга о судьбасплетениях. Прочитала на одном дыхании.

Роман про життя родянських акторок. Цікава історія, яка бере за душу, але дуже хаотичний виклад думок заважав знайти відповіді на питання. Але в цілому, книга гарна та варта екранізації