Цитаты из книги Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя

Name: Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя
Rating: 4 (189 reviews)
Author: Ірен Роздобудько
ISBN: 978-966-03-3805-0

Всего 50

zadnipriana

24 апреля 2017 г., 21:56

Пожаловаться

- А підкорити нинішню публіку не так уже й складно, — продовжувала вона. — На п'ятій сторінці має бути злягання із собакою, на десятій — зґвалтування сином власної матері. Це захоплює. Взагалі, множити зло набагато легше і простіше, ніж виростити хоча б один паросток надії, формула любові складніша за формулу ЛСД, а…

Развернуть

Jullietta

5 августа 2010 г., 10:25

Пожаловаться

"...чоловіки люблять себе більше, ніж жінки! Їм у собі подобається все"

nenastya

12 августа 2009 г., 23:32

Пожаловаться

Життя - взагалі мило. Спочатку запашне, "Полуничне", а потім - жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам'яті

Mountain

14 сентября 2015 г., 23:38

Пожаловаться

Як часто буває: ми зустрічаємо на своєму шляху щось, що не піддається нашому розумінню, наприклад велику любов або справжню й віддану дружбу. Коли ж починаємо з недовірою копирсатися в механізмі цих явищ, він розпадається на найменші гвинтики. І ось ВЕЛИКЕ перетворюється на дрібні деталі, котрі неможливо знову зібрати…

Развернуть

magiana

6 января 2013 г., 02:15

Пожаловаться

Описувати себе і своє оточення - не ознака літературної майстерності. Це, швидше, публіцистика, що межує із духовним стриптизом.

magiana

6 января 2013 г., 02:10

Пожаловаться

Поки вона не навчилася розуміти його, просто насолоджувалася голосом, що був схожий на... розтоплений чорний шоколад. До того вона куштувала тільки молочний - світло-коричневий і солодкий, а справжній, чорний, здавався їй гірким. Але це був справжній шоколад, без домішок. І вона підсвідомо потягнулася до всього…

Развернуть

Jullietta

6 августа 2010 г., 10:18

Пожаловаться

"Їсти, спати і продовжувати рід - це ще не все, щоб мати право називатися людиною..."

Jullietta

5 августа 2010 г., 10:25

Пожаловаться

"... море - як життя. Спочатку пливеш носом донизу, жадібно загрібаєш руками все, що в них потрапляє, роздивляєшся довкола, міркуєш, де тепліша течія, прозоріша вода, стежиш куди пливе решта. Намагаєшся не збитися на манівці, не відстати, не загубитися, не уславитися невдахою... А варто лише якому-небудь стихійному лиху…

Развернуть

Jullietta

5 августа 2010 г., 10:16

Пожаловаться

"...кожна прикрість перетворюється на цупкий, міцний камінець. А складаючись один до одного всередині тебе (це щось на кшталт хребта, тільки ще міцніше, адже хребет - лише кістка, яку можна зламати), вони роблять тебе непереможною. За жодних обставин!"