FM-Галичина

Чудовий сет цікавих своєрідних роздумів про буденні питання і переживання душі, а також власного досвіду, насичений яскравими українськими словами. Прочитала на 1 дусі за неділю.

Пекло - це інші люди. Так сказав хтось, не подумавши. Бо інші люди - це рай.

Здавалося б, у цій книзі немає нічого оригінального - просто роздуми і спогади, але чимось таки зачіпає. Може, не кожен з отих трьоххвилинних монологів... але загалом цікаво, коли з тобою ділиться чимось своїм і сокровенним дорослий чоловік. Душевно вийшло. як в згаданих ним же опівнічних посиденьках на кухні, коли дістаєш щось справді важливе для тебе і ділишся із гостем в напівтемряві)

Я люблю читати або ерудованих, або майстерних оповідачів. Прохаська читати мені не сподобалось, бо він нічим особливим не є: сухе казання досить тривіальних, неоригінальних і всім відомих фактів; навіть не роздуми автора про які-небудь цінності, а пусте прагнення заповнити простір мовчанки жвавою розповіддю про ніщо. Так говорять п'яні, перестрибуючи з однієі теми на іншу, кваплячись виплескати з себе всю недоладність історії, коли співбесідника вже нудить від розвою сюжетних ліній, кількості персонажей, фактів і несмачноі мови.

До того, як ознайомитися з цією книгою, я вже був знайомий з її автором (через інший твір), і був скептично налаштований вже перед початком.

Дійсно, чогось такого, що викликало би «Вау!», для мене в цій книзі не знайшлося. Лише інколи промовляв про себе «Гм…», ото й усе.

Думки, деякі - не стандартні, однак ніякого відкриття та одкровення. Таке дійсно можна слухати керуючи автомобілем, як аналог якомусь там FМ. Можна сказати, що я залишився байдужим… Ну добре. Нехай! Нейтральним - звучить гуманніше. ;)

З цієї книжечки у мене почалося знайомство з автором. Тепер у мене вона асоціюється з кружкою чаю, вовняною ковдрою і зимою. Записи Тараса Прохаська вміщені у книзі , зачіпають дуже різні теми й проблеми, Унікальністю цього щоденника є те, що такі побутові речі як: якість питної води та її вплив на організм, запаси дров на зиму, засоби пересування зимою - перемежовуються з рефлексіями про вдячність Богові) міркуваннями про проблему людського вибору і не обраного тощо. Етичні питання свободи та вибору це одна з центральних проблем, яку порушує Прохасько у своїй творчості. І вирішує він цю проблему досить своєрідно. Так, в одному зі своїх есеїв автор пише: "можливість вибору, яка вважається найвищим виявом людської свободи, насправді є найбільшою неволею кожної людини. Це пиреченість. " В…

І чому я раніше нічого не чула про цю книжку і про Прохаська теж? Але ж пізно краще ніж ніколи)) Перечитавши все вищенаписано, складно сказати щось нове, та я всетаки спробую. Чудова зимова книга, хоча як на мене то скоріше різдвяна (саме такі почуття в мене викликала). Гори завжди тягнули до себе та мали більше спортивний інтерес, а тепер завдяки Прохаську хочу віддалений будиночок десь в Карпатах обов'язково з відкритим вогнем, келихом глінтвейну (ну не люблю я коньяк) і улюбленою книгою, хоча ні однієї буде замало десь з десяток)) Ну і наостанок раджу ну і все тут.

Удивительно лиричная как для мужчины проза. Написано в стиле трехминутных дневниковых аудиозаписей для радио. О чем? О жизни, о горах, о своих ощущениях, воспоминаниях, о вере, об Западной Украине, о чувствах, о эмоциях.

Хорошая, неспешная зимняя книжка.Уютная и задумчивая.

прохасько заставляє мене хотіти самоти і зими. я вже так і бачу себе у дерев'яному будиночку у горах, із коньяком та друзями, які знають багато цікавих історій. Ця книга - щоденник, але подій ви там не побачите, всі події - думки та спогади. Вони наповнені безмежним спокоєм та духом гір, добрістю та ледь відчуваною тугою за чимось непевним, але необхідним

Люблю Прохасько и отдельно люблю этот сборник. Было время, когда я не засыпала, не послушав хотя бы одной зарисовки из "фм-галичини". До сих пор помню историю про жизнь, которая иногда превращается в клубок резинки-венгерки и про то, что мы не можем испытывать по отношению к этому миру и жизни ничего, кроме благодарности.