Лексикон таємних знань

Нудоота... «Лексикон» потрібно читати у ситуації безваріативності та тотальної безвиході. Коли ти опинився у плацкарті в компанії не надто інтелектуальних/веселих/балакучих супутників, шах/доміно/карт ніхто не прихопив, твій телефон/айфон/смартфон розряжений, а за вікнами мелькає лише степ, що навіть подивитися нема на що. Або коли зимовим вечором вимкнули світло, нема пристроїв на кшталт ноутбуку, а є лише недопалок свічки і вона – збірка «Лексикону таємних знань». Або у Сибіру, в Карпатах, у Тибеті, без благ цивілізації та людей, коли всі думки вже обдумані, мрії вимріяні, а голоси в голові стихли та занудилися. Коли нудьга підступає до горла та душить своїми великими, страшними лапами – треба хапатися за цю книжку. Тільки тоді, у сутінках, у самотності, можна осягнути всю загадковість…

Неможливо не написати. Неможливо не пам'ятати. Бездоганний стиль. Оповідки, читаючи які чуєш запах яблук, що нагромадилися на старому ліжку, розглядаєш старі фотокартки, бачиш перед собою магнітофонну плівку, зняту з поїденого короїдами дерева. Всі Анни у Прохасько - уособлення далекої примарної жіночності. Тут все якось туманно і атмосферно. І трошки абсурдно. Я, звісно, плуталась поміж рядками, намагалася ковтнути між ними трохи повітря і розтягувала невелику книжку на кілька днів. Читалося не так легко - ніби філософія. Але це було чимось особливим. То, мабуть, чітка сюжетна лінія тут і не потрібна. Тим, хто хоче пізнати трохи таємного - сюди.

Це фото Памва показував дівчині у потязі.

Певний час тому до моїх рук потрапила чудова книжка "Сновиди. Сни українських письменників". Чудовість її полягала не лише в надхвилюючій мене темі, а й в тому, що вона дозволяла познайомитись з великою кількістю сучасних українських авторів. Хай це було лише декілька сторінок, або навіть одна сторінка - цього було вдосталь. І одним з найнеординарніших серед письменників видавався тоді Тарас Прохасько...

І тут стає дивно. Адже і проза його - за обіцянкою - виявилася інтелектуальною, і таки справді - жодного пафосу і спроб навчити життю. Але... Чогось мені весь час не вистачало. Можливо, книга трапилась не у той період - щось там не співпало у чвертях місяця - або я підсвідомо очікував на щось більше... Не знаю. Але не дивіться на посередню оцінку. Це хороший автор. Правда.

Одна из любимых книг. Размеренность и тягучесть языка, простые сюжеты. При прочтении создается ощущение полусна, где все возможно.