Искусственная принцесса (сборник)

Сказати, що Фірбенк – дивний письменник, це не сказати нічого. З «Фирбенкианы» дещо проясняється й особистість автора і його творчі методи. Його друзі-товариші (серед них є, зокрема, й Олдос Хакслі) діляться спогадами про те, якою чудернацькою і нервовою людиною був Фірбенк, наскільки хворобливою соромо'язливістю відрізнявся. Так, одного разу він мав передати рукопис художнику для ілюстрацій, але вже перед входом до будинку втратив мужність і закинув рукопис через вікно. Фрази, що спадали на думку, Фірбенк записував на довгих смугах паперу, з яких потім і складав свої романи.

Відстежити сюжет у них, прямо скажемо, важкувато. Так, у романі «О причудах кардинала Пирелли» одна герцогіня змінює іншу, обімінюючися фразами, націленими у космос, ніби вони не чують одна одну (фірмовий стиль…

Можно откровенно и прямо сказать: Рональд Фирбенк – бездарный писатель. Относящийся к английской аристократии, чем-то похожий на Эрика Стенбока, он бы нашёл лучшее место в рассказах Вудди Аллена, нежели на чей-то книжной полке. Обычное описание эксцентричности английского дворянства - Фирбенк жил в комнате, полной цветов, прятался под стол при виде гостей или совершал те или иные эксцентричные поступки, – не более чем комичный идиот. Может быть, слишком чувственный, слишком изнеженно-гомосексуальный, слишком маниакальный по отношению к вещам – но все равно комичный идиот. Для большего понимания моей мысли привожу цитату из великолепного рассказа Вудди Аллена «Ирландский гений», словно бы описывающего нашего декадента. Впрочем, это же касается и Стенбока, жившего с куклой.

«Майкл Шонесси,…