Олег Павлов4.0 Книга молодого московского прозаика О.Павлова, уверенно набирающего популярность, включает в себя трилогию, сложившуюся в последнее десятилетие. Это остросоциальная проза, погружение в тему одуряющей солдатской и лагерной жизни. Повести «Казенная сказка» и «Карагандинские девятины», роман «Дело Матюшина» связаны единым местом действия, авторским отношением к происходящему и общей мыслью об испытаниях, выпадающих на долю каждого.
Андрей Любка4.2 Події пригодницького роману "Карбід" розгортаються впродовж паркого й тривожного літа 2015 року, коли у вигаданому містечку Ведмедів група ентузіастів вирішує збудувати Фонтан Єдності з Європою. Навіщо їм фонтан, чому за ними в’язниця плаче і за скільки в Україні можна придбати нирку - про все це автор пише з гумором і добірним песимізмом. У цій книжці є сливовиця, рибалки, гробар, сімнадцять розділів, спокуслива й хтива жінка, кілька вбивць, корумпований мер, геніальна ідея, Тиса і безнадія. Натомість у ній немає шенгенських віз, відповідей на всі запитання, кулінарних рецептів і порад, як розбагатіти. Для найширшого кола читачів.
Станислав Александр Новак0.0 Wspaniałe połączenie powieści historycznej i sagi rodzinnej, na której kartach zostaje wskrzeszona galicyjska wieś Zaborów z całym jej bogactwem i wielokulturowością. Powieść wyróżnia barwny, żywy język oddający atmosferę dawnych czasów.
Losy mieszkańców galicyjskiej wsi nierozerwalnie związane są z wydarzeniami historycznymi - przede wszystkim z wojnami i powstaniami, w które obfituje wiek XIX. Głównymi bohaterami powieści jest rodzina Kończyświatów - każda z czterech ksiąg przedstawia losy jednego z mężczyzn należących do jej czterech pokoleń.
Фарук Шехич0.0 Knjiga o Uni Faruka Šehića mogla se zvati i Roman o prirodi, Život na revers, Noćni zapisi, AK-47 i njegovi meteori, Balkanski requiem, Prirodna knjiga, Nocturno za Jugoslaviju, Kratki pojmovnik sjete, Kratki pojmovnik svega, Epitafi za mrave i guštere… i svaki bi naslov bio podjednako točan i pogrešan, jer pokriti ovu knjigu naslovom je kao pokušati okovati brzu rijeku ledom.
Sama autorova nakana je bila napisati tihu knjigu o vodi, biljkama i životinjama… ali se prepustio putovanju, vođen instinktom kao najpouzdanijim kompasom, prema nepoznatoj zemlji.
I nastala je veličanstvena Knjiga o Uni čija "naracija" meandrira i krivuda, dubi obale i bježi iz korita, koja sa sobom nosi obilje materijala, a kojemu je zajedničko samo to što ga je poetizirani jezik Faruka Šehića, kakvim samo Pisci vladaju, učinio impresivnim i osobnim i onima koji ni Unu ni rijeku ni rat ni socijalizam ni list ni Berlin ni malj ni crvotočinu… nikada vidjeli nisu.
Knjiga o Uni je i pokušaj povezivanja i sređivanja egzistencije Mustafe Husara poderane životom, hipnotičko uranjanje u slojeve bića koji se pretapaju kao u snu za koji nikada nećemo biti sigurni da je završio. Ovo je knjiga iz koje se teško izranja i koja se poslije trajno nosi sa sobom, kao nešto najosobnije čega se ne želimo riješiti, kao ljudska slabost, kao vrtoglavica. Dovoljno je uroniti: jedan, dva, tri, četiri, pet…
Моника Шнайдерман0.0 "Wbrew tytułowi, to nie jest książka historyczna. To książka o pamięci. A właściwie o dwóch pamięciach, które się w żadnym miejscu nie spotykają. I o losach, które od stuleci toczyły się równolegle, nigdy razem. Losach moich dwóch rodzin - polskiej i żydowskiej". - Autorka
Ze wstępu:
"Zanim autor rozpocznie pracę nad opowiedzeniem swojej rodzinnej historii, zastanawia się, po co w ogóle to robi. Czy nie byłoby lepiej, w każdym razie dla naszej psychicznej równowagi, pozostawić niektórych spraw w spokoju i przykryć ich milczeniem? Czy nie byłoby mądrzej tę lub inną osobę zostawić w łaskawym (albo też zawstydzającym) zapomnieniu? W końcu nikt nie może od nas żądać, byśmy się do wszystkiego dokopali i wszystko bez wyjątku ujawnili, także najczarniejsze plamy i najtragiczniejsze rozdziały przeszłości. A może jednak tak? Może to nasz obowiązek? Mimo że przysłowie poucza, że mowa jest srebrem, a milczenie złotem?
Monika Sznajderman zdecydowała się na srebro, na otwartość, którą bez wątpienia i bez przesady można nazwać bezpardonową. Także wobec siebie.
Zasługuje tym na nasz bezgraniczny podziw. Opowieść o jej żydowskiej i polskiej rodzinie jest dziełem literackim, a jednocześnie ważnym dokumentem historycznym. To tak jak z kroplą, w której można zobaczyć całe morze:
Monice Sznajderman udało się w małym, wąskim wycinku rodzinnej historii pokazać tragiczną historię Polski XX wieku, jej ciemne i ponure karty, ale także dużo wielkich chwil". - Martin Pollack
Томпа Андреа 0.0 Az elbeszélő lány épp 18 éves, amikor elkezdődik a regény: az első pisztolylövések jelzik az elején és végén a romániai forradalmat, amely köré úgy épül a mű, hogy közvetlenül egyszer sem ejt róla szót. Felrobban egy világ, ki tudja, mi jön ezután.
Szilágyi Zsófia, Jelenkor
A hóhér háza arra példa, hogy az önmagában is sűrű matéria egy kivételes és fájdalmas szépségű, kiválóan megformált regényben ülepedik le.
Deczki Sarolta, ÉS
Fejlődés- és családregény, korrajz, és már-már hátborzongató, a kegyetlenségig elmenő, sokszálú, gazdagon szőtt történet egy családról. Arról, hogy abban a sivárságban, szabadsághiányban, teljes kiszolgáltatottságban hogyan élte túl, vagy nem élte túl ez a család azokat az évtizedeket.
Fekete Vince, Székelyföld
Tompa Andrea regénye összetett szimbolikájú, több szinten zajló és sokféleképpen olvasható nagyregény, amely akkurátusan megírt és lezárt, egy mondatba sűrített fejezeteivel már-már bántóan éles, pontos korrajz, fejlődés- meg családregény, könyörtelen szembenézés a közelmúlttal, apákkal, anyákkal és kikerülhetetlenül önmagával is.
Vida Gábor, Népszabadság
Василий Голованов4.1 Невыдуманная история о том, как поиски смысла жизни заводят автора на заполярный остров Колгуев, который он исследует с пристрастием астронавта, высадившегося на давно никем не посещаемую, полузабытую планету. Его "Остров" - модель мира и психография экзистенциального путешествия: прекрасная художественная проза о глубинных основах человеческого бытия и вместе с тем - полный поэзии и экзотики документальный роман, в котором нет ни одного выдуманного эпизода. Нам нечасто приходится иметь дело с литературой, "испытанной на собственной шкуре" и к тому же очень богатой смыслами и оттенками смыслов, но если читатель не утратил вкус к подлинности, то "Остров" - это как раз его шанс.
Matthias Nawrat0.0 Viele Tode musste Opa Jurek in seinem Leben sterben: im besetzten Warschau, nachts auf der Straße, wo er in der Sperrstunde zwei deutschen Soldaten in die Arme läuft. In der „weltberühmten“ Ortschaft Oświęcim, in der er als Zwangsarbeiter den Todeshunger kennenlernt. In Opole, der vom Krieg zerstörten Stadt auf dem Mond, wo er vor den leeren Regalen seines Lebensmittelgeschäfts Nr. 6, noch immer sterbenshungrig, von Delikatessen und mehrgängigen Mittagessen träumt. Und auch, als er schon längst mit Oma Zofia verheiratet ist und ihre Tochter sich in einen schulbekannten Delinquenten und Sohn regimekritischer Eltern verliebt, der sie nach Kanada entführen will … Denn da steigt Opa Jurek, inzwischen Direktor eines Warenhauses, für kurze Zeit zum erfolgreichsten Delikatessenverkäufer von Opole auf – und findet sich, scheinbar unschuldig, in der Todesdunkelheit einer Zelle wieder.
Ralf Rothmann3.8 »Sprach ich meinen Vater in der Kindheit auf sein starkes Haar an, sagte er, das komme vom Krieg; man habe sich täglich frischen Birkensaft in die Kopfhaut gerieben. Ich fragte nicht weiter nach, hätte wohl auch, wie so oft, wenn es um die Zeit ging, keine genauere Antwort bekommen. Die stellte sich erst ein, als ich Jahrzehnte später Fotos von Soldatengräbern in der Hand hielt und sah, dass viele Kreuze hinter der Front aus jungen Birkenstämmen gemacht waren.«
Im Frühling sterben ist die Geschichte von Walter Urban und Friedrich – »Fiete« – Caroli, zwei siebzehnjährigen Melkern aus Norddeutschland, die im Februar 1945 zwangsrekrutiert werden. Während man den einen als Fahrer in der Versorgungseinheit der Waffen-SS einsetzt, muss der andere,Fiete, an die Front. Er desertiert, wird gefasst und zum Tod verurteilt, und Walter, dessen zynischer Vorgesetzter nicht mit sich redenlässt steht plötzlich mit dem Karabiner im Anschlag vor seinem besten Freund ...
In eindringlichen Bildern erzählt Ralf Rothmann vom letzten Kriegsfrühjahr in Ungarn, in dem die deutschen Offiziere ihren Männern Handgranaten in die Hacken werfen, damit sie noch angreifen, und die Soldaten in der Etappe verzweifelte Orgien im Angesicht des Todes feiern. Und wir erleben die ersten Wochen eines Friedens, in dem einer wie Walter nie mehr heimisch wird und noch auf dem Sterbebett stöhnt: »Die kommen doch immer näher, Mensch! Wenn ich bloß einen Ort für uns wüsste ...«
Вітольд Шабловський4.6 Відомий польський репортер Вітольд Шабловський упродовж трьох років розшукував у Польщі та в Україні очевидців Волинської трагедії і їхніх нащадків. Розповіді про пережиті ними події 1943 року лягли в основу книжки «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині».
Ці історії — про зруйновані у вирі війни людські долі й обірвані життя, і водночас — про людяність, силу духу та милосердя. Через спалах міжнаціональної ворожнечі сусіди стали ворогами. Однак і в ситуації смертельної небезпеки чимало людей були готові ризикувати життям задля порятунку ближнього — насамперед людини, а не представника певної нації.
Ця книжка є спробою знайти шлях до примирення і прощення попри трагічні сторінки в історії польського та українського народів.
