Те, що я купила цю книжку, інакше ніж випадковим чудом назвати важко. Адже я зазвичай, збираючись в магазин книжкового "Клубу Сімейного Дозвілля", беру з собою гроші, яких вистачить тільки на те, що я заздалегідь вибираю на сайті видавництва. Бо такій книжкоманці як я краще визначатися з об'ємами покупок одразу, а інакше наберу стільки, що гаманець спустошиться, а серця батьків розірвуться від шоку, бо книжки у нашій трикімнатній квартирі вже нема куди ставити. Того ж дня я взяла трохи більше грошей про всяк випадок.
І недарма. Побачила на полиці яскраве "Випадкове чудо". Давно до цієї книжки приглядалася, але весь час проходила повз. Я все своє життя люблю читати книжки, проте донедавна (років зо чотори-п'ять як це змінилося) віддавала перевагу тільки російськомовним книжкам, тому відкривати для себе українське слово по-справжньому почала десь року з 2009.
Того дня я таки взяла цю книжку в руки і вже не поставила назад на полицю.
Так у мене стало на одного більше улюблених українських авторів. Ну хіба не чудо?
Меню Дня народження Аделі.
салата зелена на французький спосіб (не забути хитрощі з хлібом і часником)
салата з неварених яблук і оселедців
помідори печені
салата з сирих грибів
трюфлі, зварені на мадейрі
вуджений язик
теплі канапки (печене м’ясо, присмажена цибуля, швейцарський сир, посічені сарделі, два жовтки і сніг із двох білків)
неаполітанська зупа із пармезану
каляфіори з бешамелем
бульба начинювана
рибне purè
віденський розбратель
товченики англійські а-ля Nelson
шинка, печена в тісті
паштетики з раків
шодо молочне ванількове
чоколядова ґалярета
торт Захера
торт з яблук по-медіоланськи
морозиво цитринове
оршада
малиновий вітаміновий напій
Щоб ми так жили, еге ж?
Що цікаво, що майже всі страви можна приготувати, немає з ними особливих труднощів. Ну хіба що з паштетиками з раків ;) Ну і ще трюфлі на мадейрі. Тут точно пролітаю.
Я навіть деякі внесу в свою кулінарну підбірку.
История, в общем-то, короткая и обыкновенная.
Эту книгу мне подарила одна девушка. Просто так подарила - просто была в курсе, что незадолго до того "Культ" взорвал мне мозг не хуже гранаты.
А потом так получилось, что этой девушки никогда не существовало.
Вот.
Я відчуваю цю червневу спеку, чую шурхіт кукурудзяного бадилля та камінців на узбіччі траси, фури - вжух,вжух - проносяться, обдаючи гарячішим за спеку подихом, пил на кросівках, пил запорошує обличчя, від розпеченого асфальту підіймається марево , сонце засліплює очі, нагріває голову, яку нема чим прикрити, якщо тільки долонею. Я у цій книзі, повністю в ній, повне занурення: бачу,чую,відчуваю. І неважливо куди- тільки би йти, йти. До самого жовтня.
Село Уріж від мого (нашого села) розташоване приблизно на відстані всього 10-ть кілометрів! Мій сусід, вуйко Петро С., братова якого є у Мокрянах, одному із сусідніх сіл до Урожай - тої авторки, Галини Пагутяк не знає, не чув нічого про неї! А от майстер, який у 2012 році приблизно робив у мене піч: напевно, вроді би знає, чув, - про цю авторку Галина Пагутяк!!! Він є сам з тих місць, - звідки походить пані Галина Пагутяк!!!
Особисто я проїжджав у кінці 90-их років попри в тому числі і Уріж!!! І не тільки! Був я і в крайньому селі Опаки: десь до 30-ти кілометрів від мого села, звідки походить іще одна відома людина - Любомира Мандзюк, колишній до недавно виконуючий обов'язки міністра освіти України!!! Це все, всі села в одному керунку!!!
Я особисто теж цієї авторки пані Галини не знаю! Ніколи вживу наочно не бачив!!!
Але цю авторку, Галина Пагутяк, знає моя рідна сестра, вчителька математики та фізики Оксана Богданівна О. Коли вона, сестра була на курсах і на відкритому уроці у Львові по-моєму, - перед ними виступала сама Галина Пагутяк - сама авторка! Так що Оксана Богданівна моя її знає, її бачила!!!
Вчителі математики, які там були і моя Оксана Богданівна, люди - раціональні: дуже сумнівалися, питалися її - пані Галини Пагутяк, а це було в 2009 році, - коли вийшла книжка ця: як таке бути може!? Це неправда!!! Це неправда: щоб небіжчики приходили з тамтого світу!!! Пані Галина Пагутяк: вчителям цим математики та моїй сестрі твердо відповідала ніби: "Може! Верталися люди з тамтого світу!"
Пані Галина Пагутяк, моя та наша землячка подарувала цим вчителям математики, що були на курсах підвищення кваліфікації вчителів математики у ЛОІППО, і в тому ччислі моїй сестрі Оксані Богданівна О. цю книжку напам'ять із автографом (автографами): "Шановній пані Оксані від автора книги "Урізька готика" Галини Пагутяк", і пані Галина Пагутяк, відома українська письменниця, моя та наша землячка, - яка не пише книжки та не цікавиться політикою: це видно із її сторінки, чи блогу: поставила під книжкою своє, моїй сестрі підпис: Галина Пагутяк (розписалася)!!! Тепер, напевно, Галина Пагутяк, - а це пройшло майже 11-ть років: не спізнала би, напевно, - мою сестру Оксану Богданівну О.?!
Війна в Україні йде вже сьомий рік. Правда, дивно це читати, а потім усвідомлювати? Тому що майже кожен із нас це знає, але вже не згадує кожного дня, як це було в 2014 році. Я колись навіть вірша написала по війну. Російською. Пишалася ним сильно, він ще тоді ВКонтакте набрав більше 100 лайків і його активно поширювали. Тоді і мого тата, і вітчима, і дядька мобілізували. А вітчим і дядько навіть були на Донбасі, там, де всім страшно. І от у мене в гуртожитку є каремат, я на ньому зараз займаюся спортом, а колись на ньому спав мій вітчим, будучи на війні. Я буквально доторкаюся до війни. Я доця свого вітчима, і я — "Доця" Тамари Горіха Зерня.
Ця книжка — про самий початок, про всі стадії прийняття неповоротного. Про те, як жінка на війні живе і відчуває себе людиною, хоч і "Ельф". Про те, що друзі гинуть, гинуть усі без розбору, бо війна не питає дозволу зайти до тебе в хату. Твоя підкірка це сприймає, але відмовляється розуміти, коли це справді стається. Ця книжка про пустку, яку лишає війна, — у країні, у душі, у тілі. Хтось порівнює це з раною, я — з пусткою і безумством.
Коли я була мала і ходила в школу, нам говорили: "Майже у кожній сім'ї є хтось, хто пройшов Афган". Тепер візьміть і замість Афгану вставте Донбас. Наслідки страшні, як тоді, так і зараз. Я не порівнюю дві ситуації, я просто констатую факт — війна торкається кожного громадянина України.
"Доця" про це нагадує у час, коли ми забуваємо.
Село Уріж від мого (нашого села) розташоване приблизно на відстані всього 10-ть кілометрів! Мій сусід, вуйко Петро С., братова якого є у Мокрянах, одному із сусідніх сіл до Урожай - тої авторки, Галини Пагутяк не знає, не чув нічого про неї! А от майстер, який у 2012 році приблизно робив у мене піч: напевно, вроді би знає, чув, - про цю авторку Галина Пагутяк!!! Він є сам з тих місць, - звідки походить пані Галина Пагутяк!!!
Особисто я проїжджав у кінці 90-их років попри в тому числі і Уріж!!! І не тільки! Був я і в крайньому селі Опаки: десь до 30-ти кілометрів від мого села, звідки походить іще одна відома людина - Любомира Мандзюк, колишній до недавно виконуючий обов'язки міністра освіти України!!! Це все, всі села в одному керунку!!!
Я особисто теж цієї авторки пані Галини не знаю! Ніколи вживу наочно не бачив!!!
Але цю авторку, Галина Пагутяк, знає моя рідна сестра, вчителька математики та фізики Оксана Богданівна О. Коли вона, сестра була на курсах і на відкритому уроці у Львові по-моєму, - перед ними виступала сама Галина Пагутяк - сама авторка! Так що Оксана Богданівна моя її знає, її бачила!!!
Вчителі математики, які там були і моя Оксана Богданівна, люди - раціональні: дуже сумнівалися, питалися її - пані Галини Пагутяк, а це було в 2009 році, - коли вийшла книжка ця: як таке бути може!? Це неправда!!! Це неправда: щоб небіжчики приходили з тамтого світу!!! Пані Галина Пагутяк: вчителям цим математики та моїй сестрі твердо відповідала ніби: "Може! Верталися люди з тамтого світу!"
Пані Галина Пагутяк, моя та наша землячка подарувала цим вчителям математики, що були на курсах підвищення кваліфікації вчителів математики у ЛОІППО, і в тому ччислі моїй сестрі Оксані Богданівна О. цю книжку напам'ять із автографом (автографами): "Шановній пані Оксані від автора книги "Урізька готика" Галини Пагутяк", і пані Галина Пагутяк, відома українська письменниця, моя та наша землячка, - яка не пише книжки та не цікавиться політикою: це видно із її сторінки, чи блогу: поставила під книжкою своє, моїй сестрі підпис: Галина Пагутяк (розписалася)!!! Тепер, напевно, Галина Пагутяк, - а це пройшло майже 11-ть років: не спізнала би, напевно, - мою сестру Оксану Богданівну О.?!
у патаемным месцы вырый ямку пакладзі на дно фанцік фольгу кветкі
прыцісні шкельцам засып зямлёю
калі цяпер пакалыпаеш там пальцам – у цябе будзе твой сакрэцік
толькі абарані яго ад суседскіх злых хлапчукоў
з выраю вяртаюцца з выраю
ветракі губляючы клёпку
вепрукі губляючы іклы
святлафоры губляючы колеры
буслы-альбіносы губляючы душы ненароджаных немаўлятак
усплываюць у бурбалках неба недатопленыя кацяняты
тата – я цябе памятаю – і ты вяртаешся
з выраю з выраёвай кунсткамеры
падаюць сыплюцца спорным тэтрысам
матылькі з абарванымі крыламі
галубы з перабітымі лапкамі
спісаныя нататнікі
васковыя недапалкі сэнсы страчаныя паняцці забытыя
рэчы адухаўлёныя людзей бяздушных
вырыю ямку вырыю
ў двары паміж гаражамі
зграбу схаваю мне мне трэба
ветракі з матыльковымі ікламі
анёлы з буслінымі дзюбамі
вожыкі з сасновымі голкамі
Купа`лы з крыламі ветраковымі
Коласы з-пад сярпоў тваіх ды молатаў
я накрыю іх пляскатым шкельцам
мой сакрэцік
як глядзяць яны на мяне засушаныя паўпрыдушаныя
нежывыя недагарэлыя незагаслыя няздары няшчасныя
не міргаюць шклянаватымі вочкамі
чыесьці трызненні ды гістэрыкі
мае выраёвыя феніксы
ўсе-ўсенька “пагоні” ды “верасы”
вырыю ямку вырыю
ды на краі паслізнуся
выраю хочу выраю
а паміраць баюся
выраю хочу выраю а паміраць баюся
лета 2004
В рамках проекта «Аудиокниги для людей с недостатками зрения» при поддержке сайта Читомо анонсирует проект чтения книги "Ворошиловград" на он-лайн радио "Аристократы".
Каждый будний день в 00:00 с повтором в 13:30 Сергей Жадан читает книгу десятилетия по версии BBC. Так же будут доступны подкасты глав.
Взяти три частини дантового пекла, додати у рiвних пропорцiях Твiн - Пiкс та Касл-Рок, дрiбку Булгакова, трохи Босха, мiфологiчного та релiгiйного за смаком. Змiшати, але не збовтувати. Смакувати в вечiрнiх похмурих та безснiжних грудневих сутiнках.
Почати цю книгу- як у ріку ступити.Зробив крок,зануривсь- і несе тебе сильною повною течією без упину.А коли все скінчилось,виринаєш очманіло,безсило,спустошений та наповнений одночасно.
Колись два роки тому я прочитала "Культ" цього ж автора. І книга відбила в мене бажання читати взагалі сучасну українську літературу, викликала якусь відразу і категоричне небажання стикатися з чимось подібним. З тих пір я взяла собі за звичку при згадці про Дереша керуватися лише негативними відгуками. Але час минув і тиждень тому мене знову потягнуло почитати щщось "свіженьке" і не знаю чому, вибір мій впав на Дереша. І я зрозуміла, як же я помилялась. Цю літературу, виявляється можна читати! І не просто читати, а й отримувати задоволення від неї! Як же з часом змінюються погляди. Чи то три роки на філологічному вплинули на мене, чи просто подорослішала, але я продовжу знайомство з цим автором!
І як ще одна друзочка, такий собі шматочок дзеркальця , відлуння , тихий шепіт - видалений профіль
amoromality
у реальному Інстаграмі.
Хто ти є, Рома, звідки прийшла, і куди тепер підеш?
Я вчепилася в цю книгу руками і не могла відпустити. Улюблена бібліотекар здивувалася, але промовчала.
Десь я вже чула фамілію автора. - Думалося мені. - Тільки де?!?
І не витримавши паузи таки запитала:
-А що ще є цієї авторки?
У відповідь ми не могли згадати нічого. Тоді улюблений бібліотекар заглянула до Гугля (благо був інтернет) і почала читати назви книжок Малярчук.
Проблема в тому, що жодна з них мені не була відома….
Але я все одно не здавалася.
- Це має бути щось хороше. – вирішила остаточно. – Беру.
П.С. Одна з відвідувачів докинула, що часто чує цю фамілію по радіо.
Але проблема в тому, що я не слухаю радіо. Ну, точніше лише польське і лише класичну музику.
П.П.С. Інтуїція в даному випадку не підвела. ^)
Я взялась за эту книгу не сразу постоянно откладывала на потом..а прочитавши эту книгу у меня была буря эмоций....много жизненных ситуаций и персонажы имели свои недостатки,книга интриговала и затягивала...ставлю 9 из 10
