Андрусь Горват — об авторе

Предложить изменения

За останнє десятиріччя не читав такої зворушливої книги про любов до своєї рідної землі, до простих людей, до мови. Тішився та відгукувався на кожну думку. Були незрозумілі слова, та з контексту сенс з,ясовувався. Записав ті слова- подивився в словнику. Все ж 7 не знайшов. Як можна не любити таку чудову мову? Тепер використовую слова "птушки", "кашуля", "заудзёб"( вибачте, що не має у слові крати -бревіса); жінку називаю "моя пяшчота". Дзвонив друзям, читав уривки. В українській мові теж є "анігадки". Переклад, меі здається-"не думав аж ніяк". Була у моєї мами дядина ( білор.- "дзядна")- чудова бабця, до якої ми приїжджали в гості. Нажаль, померла, коли я був ще дошколям. Ще сподобалося звучання слова "мінчуки". М'яке, сімейне. Взагалі текст приємний. Від нього тепло. Як…

Осенью 2013 года Андрусь Горват устроился дворником в Купаловский театр. Летом 2014 года он решил вернуться в родное село на Полесье, восстановить дедову хату и жить в ней. Летом 2015 он вернулся домой. Осенью 2016 года он решил собрать свои посты и записи в единый текст и издать его. Вот так просто белорусская литература обзавелась одновременно потенциальным народным хитом и мгновенной классикой. Снобы могут поморщиться: "фи, да это же фейсбук сплошной!" Ну да, фейсбук. Почти все эти буквы были многократно залайканными постами. В некотором смысле это белорусская сетиратура, а Горват, соответственно, топ-блоггер, простигосподи. Это, по-моему, только добавляет ситуации чисто местного флёра: белорусский топ-блоггер - это человек, который пишет о том, как он содержит козу Цёцю в селе где-то…