Цитаты из книг — Андрей Зелинский

Бачу, як ворог невтомно трудиться, аби моєму народові у цей важкий час забракло єдності умів і сердець. Найважливішою функцією політичної влади у державі є забезпечення єдності суспільства. Політична, ідеологічна та соціально-економічна криза в Україні призвела сьогодні до найнебезпечнішої для української державності…

коли руйнуються основи, праведникові треба залишатися праведником, людиною, яка служить правді та живе справедливістю: «Господь бо — справедливий, любить правду» (Пс. 11, 7).

Поглядом віри ми покликані сягати аж до глибин зраненого гріхом людського серця. «Нам бо треба боротися не проти тіла і крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6, 12).

У контексті пропагандистського насилля над самою правдою ми покликані бути її вірними і безкомпромісними захисниками, повторюючи разом із пророком Ісаєю: «Горе тим, що зло добром звуть, а добро — злом»

Військові капелани — служителі великої святині — душі військовослужбовця. Вони не мають права перетворитись у музейних працівників, але покликані вірно і віддано бути свідками того, що відбувається у глибинах духу людини у військовому однострої, своєю присутністю намагатись прихилити для них саме небо, відкрити їм двері…

Любити — це ділитися собою! Без любові не можна. Навіть воювати… Йти без любові на фронт не можна поготів! Той, хто вирушає на передову, озброєний лише ненавистю, уже переможений. Він може виграти битву, він не зможе перемогти! Тільки любов здатна перемагати! Тільки любов дозволяє людині, тримаючи в руках зброю, не стати…

Бути священиком Христовим — це бути носієм таїнства, що перевершує будь-яке людське розуміння: видимим простором і часом, конкретною часткою людської історії, і водночас — носієм Божої благодаті, Його нестримного бажання любити і змінювати світ людини на краще, дарувати надію і бути знаряддям Його любові. Бути священиком…

Пам’ятаю моменти, коли у гулі обстрілів, втрачались обрії майбутнього, доводилось повністю зосереджуватися у нагальності небезпеки, Львів і Київ ставали недосяжними. Пам’ятаю обстріли, коли гадалось: можливо, це саме вона — остання мить… Неприродний для таких обставин спокій сумлінню дарувала думка про те, що я таки на…

У розбитих, пошматованих, розтрощених тілах наших захисників, здатних у щирості свого серця любити по-справжньому — сьогодні здійснюється таїнство відкуплення нашого народу. Нас болить їхніми ранами, але саме їхніми пораненими тілами — отих простих і звичайних чоловіків і жінок, що стоять сьогодні на захисті миру та нашої…

Завдання капелана — своєю присутністю прихилити до військовослужбовця саме небо, допомогти йому не втратити відчуття власної гідності, не забути смаку людських чеснот, не загубити екзистенційних орієнтирів у сутінках емоційного хаосу, нагадувати про те, що він у цьому світі не просто так, що покликаний до життя, що…

На фронті не люблять пафосу. Про патріотизм тут не говорять, його демонструють — тихо і спокійно, впевнено і зовсім природно.

Дійсне співчуття втілюється у конкретній щедрій і творчій дії — не заради самої дії чи з якихось інших утилітаристських мотивів, а заради того, хто страждає. Справжня солідарність будується на усвідомленні гідності та цінності конкретного людського життя. А згодом — трансформується у впевнене бажання поділитися своїм…