Наталья Гуменюк — об авторе

Предложить изменения

Книга вийшла саме така -Документалка. Це не художній твір. Життя, як воно є -без прикрас. Читалося важко з огляду на тему, але не могла відірватися. Була до 2014 року разів 6 в Криму. Тому місця з сторінок книги такі рідні. Про це варто писати. І багато, багато.... На очі наверталися сльози, коли були два останні розділи. Ніби таке рідне, твоє - просто відірвали. Чи відрізали. Точніше просто вкрали... І зараз в кожної людини стоїть вибір, як це сприймати... Болюча тема.....

Водночас відчуваю острах: історія окупованого Криму і людей, які лишаються там, не закінчується. А ті, хто вийшли на волю, попри все щастя свободи-іще не повернулися додому.

Книга читается на одном дыхании, вызывает много эмоций. Для меня, как человека из Донбасса, ситуация с Донецком всегда была гораздо ближе и больнее и до 2014 года здесь никто не звал Россию и не было движений в её сторону. Но не должны мы забывать и Крым, тем более истории крымчан очень похожи и близки к историям из оккупированных Донецка и Луганска. Точно такое же усиление депрессии с каждым годом и растущее разочарование и безысходность у тех людей, которые голосовали на "референдумах". Истории с политическими репрессиями и давлением властей должны быть знакомы не только на оккупированных территориях, но и внутри классических границ РФ, методы и вера в безнаказанность такие же. Больше узнал о трагедии крымскотатарского народа, за последний век они пережили столько ужасов и лишений,…