Игорь Коляда — новинки

Найдраматичнішими стали події Великої війни та її наслідки для українського народу, розділеного на східноєвропейському театрі воєнних дій кордонами ворогуючих імперій. Українські землі — один із основних воєнних театрів на сході Європи — зазнали значних руйнувань. Майже до самого кінця війни лінія фронту проходила через українську територію; ключове геополітичне розташування, а також значні природні та людські ресурси спричинили запеклу боротьбу за них Німеччини та Австро-Угорщини, з одного боку, і Російської імперії — з другого.

У книзі представлено детальний перелік подій глобального конфлікту, який точився на території України, аналіз глибинних причин, ролі й наслідків для нашої країни.

Віктор Домонтович (справжнє ім’я Віктор Платонович Петров (1894—1969)) — український письменник, філософ, соціальний антрополог, літературний критик, археолог, історик і культуролог; доктор історичних та філологічних наук.

Віктор Платонович Петров (Домонтович) — науковець, який своїм доробком утвердив концепцію походження українського народу, літератор, який

своїми творами викривав злочини більшовицько-сталінського режиму проти української інтелігенції, української культури, українського народу. Його вклад у порятунок від фізичного і повного знищення гітлерівцями цілого народу — караїмів — досі не оцінений повною мірою.

Разом із Валер’яном Підмогильним Домонтович започаткував жанр українського інтелектуального роману, а також жанр романізованої біографії.

Усі сучасники Богуна відзначали його розум, хитрість, хоробрість і талант полководця. Він відмовився від реєстрового чину і маєтків, які обіцяли йому поляки, і підтримав визвольну війну українського народу проти Польщі (1648–1657) з першого дня повстання. Саме в цій війні командир Вінницького полку полковник Богун став легендою за життя.
Після смерті Богдана Хмельницького один із лідерів угруповання «старшин-державників», що не бажав ні підданства московського, ні підданства польського, ні підданства турецького чи шведського, а аж до своєї смерті прагнув творення самостійної Козацької держави.
Іван Богун – мудрий полководець, відважний козак та легендарна особистість, яка прикрашає своєю могутньою постаттю сторінки історії України.

Відомі слова Євгена Сверстюка про те, що «Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України». Тієї України, яка вміє вистояти в лихоліттях і знову розправити крила. Одного з найвідданіших її співців теж не оминула лиха доля: жорстокі часи сталінських репресій, страхіття війни, жахливі умови існування. Та водночас юнак завважував дивосвіт рідної природи, всотував багатство народної творчості. Випробування не позбавили його щедрості душі, теплої усмішки. Йому було даровано аж надто коротке життя: він тільки виписувався, тільки починався -- і залишив по собі спогад на всі часи поки світ промовлятиме: «Україна». Чому? Досить прочитати біографію Поета.

Микола Леонтович (1877—1921) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч та педагог. Перу Леонтовича належать широковідомі хорові обробки українських народних пісень «Дударик», «Козака несуть», «...Ой, з-за гори кам’яної » та інших. Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».

Музику Леонтовича можна чути під час державних заходів, святкових концертів, чи взагалі десь на вулиці. Вона звертається до душі народу, спілкується з нею, збагачує її. Це не просто духовна музика, це відображення чарівної, мудрої та поетичної душі українського народу.

Це розповідь про те, як нікому невідомий народний учитель із Поділля став одним із найяскравіших композиторів ХХ століття — Подільським Орфеєм — і залишив нащадкам музику криничної води та зелених дібров, високого неба та пшеничної ниви. Музику, якій належить чудодійна влада пробуджувати у людській душі найблагородніші поривання і почуття.

Ігор Сікорський (1889—1972) — авіаконструктор і відчайдушний пілот власних літаків, «батько світового гвинтокрилобудування», вчений та філософ. Його «Ілля Муромець», найкращий літак Першої світової війни, став прообразом пасажирської та стратегічної бомбардувальної авіації. Уже у двадцять два роки авіаконструктор-киянин підкорив Європу власними винаходами. Він навчався та працював у Парижі, Києві, Петербурзі, згодом емігрував до США, де займався серійним гвинтокрилобудуванням, створенням перших міжконтинентальних пасажирських авіалайнерів. Машинам фірми Сікорського належала більшість світових рекордів, зокрема абсолютних.

Ця книжка містить відомості про походження Ігоря Сікорського, його батьків — родину Сікорських, яку добре знали в Києві, та розкриває феномен авіаконструктора зі світовим ім’ям. До видання також увійшли згадки про релігійно-філософську творчість цього великого трудівника.

Книга є першою спробою наукової біографії І. С. Нечуя-Левицького, написаної професійними істориками. У ній висвітлено та проаналізовано вплив сімейного виховання, студентського оточення, педагогічної діяльності та літературної творчості, ідейного кола інтелектуалів на формування світогляду письменника. Автори, спростовуючи стереотипи, міфологеми, що склались у радянському нечуєзнавстві, розкривають постать митця як педагога-просвітителя, культурного діяча еп

Соломія Крушельницька (1872–1952) – видатна українка, яка прославилася на весь світ завдяки своєму оперному співу, адже її сопрано справляло гіпнотичний ефект на слухачів. Народившись у селі Білявинці на Тернопільщині, вона вже за п’ять років після початку виступів домоглася загального визнання власного таланту і ще за життя отримала титул найвидатнішої співачки світу, звання вагнерівської примадонни ХХ століття». Співати на одній сцені з уродженкою маленького українського села вважали за велику честь імениті тогочасні виконавці. І хоча талановита українка володіла вісьмома мовами, багато подорожувала, але українські пісні завжди виконувала в оригіналі й ніколи не забувала про Батьківщину.

Чарівною квіткою України, «легендою за океаном» називають представницю української діаспори Квітку Цісик, незабутній голос якої пронизує до глибин душі. Недарма ж бо весь американський шоу-бізнес захоплювався її неповторною манерою, адже з нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки.

Дивна, багато в чому трагічна доля випала маленькій симпатичній жінці, яку в 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США: завдав болю ранній розрив із Батьківщиною, який Квітослава гоїла українськими піснями, а невиліковна хвороба привела за собою ранню смерть.

Однак мрія усього життя чудової Квітки, яка могла би стати окрасою будь-якої сцени, все-таки здійснилася. Далекий голос України досі лунає між нас і продовжує зігрівати серця та душі людей на всій планеті.

Відомий художник і теоретик живопису, по праву і за походженням — художник української землі, приналежністю до якої він пишався, і саме від неї взяв увесь свій талант і самобутність. Один із лідерів авангардистської течії початку ХХ століття, засновник і гуру супрематизму, він був співзвучний часові, своїми роботами кидаючи виклик старому, замість віджилого пропонуючи нове, комбінуючи сміливу яскравість контрастних фарб і просту геометрію форм свого «абстрактного» бачення навколишнього світу. Феномен Казимира Малевича у тому, що його інтуїтивні мистецькі пошуки та теоретичні узагальнення стали тим всепланетарним пророцтвом, яке визначає інтелектуальні творчі здобутки й наукові відкриття XXI ст...

Іван Сірко (1605 (1610) — 1680) — один з найвидатніших політичних діячів і полководців України. Своєю ініціативою, енергією і воєнною вдачею Сірко здобув на Запоріжжі небувалу шану. Вісім разів Запорозька Січ обирала його кошовим отаманом. Відчайдушно, із усім козацьким заповзяттям протистояв він татарсько–турецьким нападам, що загрожували геноцидом українському народові. Узявши участь у 55 битвах, Сірко майже завжди виходив із них переможцем, що й уславило його серед нащадків навіки. Саме з його ім'ям пов'язують появу знаменитого листа запорожців турецькому султану.

Видатний піаніст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842–1912) здобув блискучу освіту – закінчив природознавчий факультет Київського університету, потім захистив кандидатську дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар’єру вченого. Але він обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою. Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) Лисенко став піаністом-віртуозом. Він вчився у Римського-Корсакова в Петербурзькій консерваторії, однак усе своє життя присвятив пропагуванню саме української музики.
Інтереси Миколи Віталійовича були різнобічними: він створив Товариство любителів музики і співу, працював у Південно-Західному відділенні Російського географічного товариства, робив обробки народних пісень, написав 10 опер, вокальних творів, сонат, рапсодій, сюїт, полонезів, ноктюрнів… А ще він володів неабияким літературним талантом – одним із перших інтерпретував «Кобзаря» Шевченка, написав кілька фольклорних праць і взагалі був людиною високої ерудиції, енциклопедистом і багатогранно обдарованою особистістю. Так що Миколу Лисенка цілком справедливо називають гетьманом української музики.

Видатний український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України понад 50 років працював у літературі і залишив нам велику спадщину. «Поет – це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю», – говорив Рильський, і він дійсно був «володарем слів ясних і мудрих». Його поезії сповнені щирістю, відвертістю, пронизані мотивами любові до усього сущого. «Читачу! Поглянь, усміхнись: я твій, я не вмер, я живий!» – ці слова спадають на думку, коли читаєш безсмертні вірші Максима Тадейовича Рильського.

Доля видатного українського лірика, лауреата Шевченківської премії 1963 року Володимира Сосюри тісно пов’язана з подіями Жовтневої революції і громадянської війни в Україні, громадським та літературним життям 20 – 50-х років ХХ століття. Його творчий шлях був драматичним. Якщо першим збіркам Сосюри притаманна романтика боротьби й кохання, то пізніше він відчуває внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст»), неможливість поєднати відданість революції з почуттям національного обов'язку. У 1951 році за вірш «Любіть Україну» поета звинуватили у «буржуазному націоналізмі», перестали друкувати його твори. І сьогодні яскрава щира поезія В.…

Богдан Хмельницький був не першим, хто розпочав боротьбу за свободу України. Але саме йому вдалося створити боєздатну армію, сформувати систему гетьманської влади і почати розбудовувати державу. Завдяки діяльності Хмельницького майже все українство, незважаючи на станові інтереси, виступило єдиною як ніколи силою в боротьбі за національне визволення. І хоча Великому Гетьманові не все вдалося зробити для збереження державності, його діяльність не тільки визначила долю самої України, а й відчутно вплинула на тогочасне європейське політичне життя.

Іван Виговський — один з керівників Національно-визвольної війни 1648—1658 рр., найближчий помічник Богдана Хмельницького у розбудові Української держави, переможець в битві при Конотопі. Ставши гетьманом у надзвичайно складний період, Виговський намагався за будь-яку ціну зберегти незалежність України, на яку почав зазіхати царський уряд, проте не зміг об'єднати різні верстви українського суспільства і втратив владу. Вже не маючи владних повноважень, він зробив останню спробу прислужитися своїй країні, але загинув на самому початку нового етапу свого життя.

Iван Мазепа — одна з тих знакових постатей української історії, життя та вчинки котрих і сьогодні викликають гарячі суперечки. Приятель Петра І — і борець за інтереси Української козацької держави; будівничий величних соборів — і «Юда», відлучений від церкви; майстер складних дипломатичних ігор — і людина, що поставила на карту все і програла найголовнішу гру свого життя; улюбленець жіноцта і чи не єдиний справді обдарований поет і музикант серед українських гетьманів... Читач цієї книги зможе створити свій власний варіант образу Мазепи — одного з найколорітніших, найцікавіших українців.

Петро Дорофійович Дорошенко був гетьманом Правобережної України в 1665—1676 рр. Цей час зробив його одним з найпомітніших героїв української історії. З усіх українських лідерів тієї епохи він, мабуть, більше за всіх заслуговує на титул спадкоємця Богдана Хмельницького — і як дипломат, і як воєначальник. Дослідники незмінно відзначають, що Дорошенко робив усе для здійснення своєї мети — возз'єднання розірваної на дві частини України та визнання її іншими країнами. Але знайти спосіб здійснення цієї мрії, який влаштував би все населення країни і правителів країн-сусідок, та уникнути при цьому жорстокості і крові було неймовірно тяжко. Дорошенкові цього зробити не вдалося...

Останній гетьман Лівобережної України. Його діяльність співпадала із настроями імператриці Єлизавети, і відбувалася у фарватері політики Петербурга, однак при цьому відчутно зменшився тиск на український традиційний устрій самоуправління, хоча й навіть не порушувалося питання про можливість відносин з іншими державами або власну фінансову систему.

Український письменник і громадський діяч. Однією з головних тем його творчості 90-х років було тяжке становище малоземельного селянина («П'ятизлотник», 1892; «Ціпов'яз», 1893; «Дорогою ціною», 1901). М. Коцюбинського називають також поетом краси людини і природи. Таке визначення зумовлене його вишуканою здатністю художньо проникати в глибини зображуваного.
Михайло Коцюбинський (1864—1913) був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. Блискучий новеліст, він серед перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Саме Коцюбинського Панас Мирний назвав «великим майстром рідного слова», що, як «будівничий, виводив свої мистецькі твори, повні великого художнього смаку, глибокої задуми і безмірно широкої любові до людей»…

Іван Сірко (1605 (1610) – 1680) – один з найвидатніших політичних діячів і полководців України. Своєю ініціативою, енергією і воєнною вдачею Сірко здобув на Запоріжжі небувалу шану. Вісім разів Запорозька Січ обирала його кошовим отаманом. Відчайдушно, із усім козацьким заповзяттям протистояв він татарсько-турецьким нападам, що загрожували геноцидом українському народові. Узявши участь у 55 битвах, Сірко майже завжди виходив із них переможцем, що й уславило його серед нащадків навіки.
Саме з його ім'ям пов'язують появу знаменитого листа запорожців турецькому султану.

Среди титанов российской исторической мысли XIX века, рядом с Н. М. Карамзиным, С. М. Соловьевым, В. О. Ключевским, видное место занимает Николай Иванович Костомаров. Творчество русско-украинского ученого историка и археографа, фольклориста и этнографа, поэта и просветителя оказало большое влияние на духовное развитие современников и долго еще будет жить в памяти благодарных потомков.

Богдан Хмельницький був не першим, хто розпочав боротьбу за свободу України. Але саме йому вдалося створити боєздатну армію, сформувати систему гетьманської влади і почати розбудовувати державу. Завдяки діяльності Хмельницького майже все українство, незважаючи на станові інтереси, виступило єдиною як ніколи силою в боротьбі за національне визволення. І хоча Великому Гетьманові не все вдалося зробити для збереження державності, його діяльність не тільки визначила долю самої України, а й відчутно вплинула на тогочасне європейське політичне життя.