Олена Степова — творчий псевдонім жінки, що народилася та мешкає на Луганщині.
Вона почала писати під час активної фази АТО щоб побороти свій страх та підтримати усіх, хто був у розпачі через події на «буремному сході»: сепаратизм та терористів, які захоплювали міста України. Досі не вважає себе письменницею, каже, що вона — проста степнячка, яка дуже любить погомоніти.
Усі оповідання написані під час бойових дій на окупованій території частини Луганщини. «Так трапилося, що ми, мешканці маленького прикордонного містечка, першими зустрічаємо схід сонця в Україні і першими зустріли війну. Не всі підтримували вторгнення Россії, ідеї сепаратизму. Мало того, у кожного тут була своя війна: проти чиновників, безробіття, рабської праці в копанках, олігархів, беззаконня. Луганщина завжди була світанком України, її чарівною сонячною посмішкою. Протягом війни я берегла в собі та намагалася донести людям любов до нашої землі, тепло степів, ніжно-рожеву збентеженість небокраю та солону гіркоту людського поту.»
