Рецензии на книги — Иван Дзюба

Подвійна відповідальність за рецензію, адже досі ніхто ще до мене про цю книгу на сайті не писав. Скажу одразу. Я в захопленні від останніх творів С. Жадана, а прочитання цієї книги - спроба об’єктивно, з точки зору науковця, філолога, подивитися на цього автора. Особисто для мене книга Івана Дзюби нічого не змінила, я навіть не можу сказати, що краще зрозуміла Сергія Жадана як письменника. Просто в деяких моментах погоджувалася з Іваном Михайловичем, а в деяких - ні. Структурно книга - аналіз творів Сергія Жадана від початку письменницької діяльності до виходу роману "Інтернат" (до слова, саме на розмову про цей роман, мій улюблений, я чекала найбільше). Спочатку Іван Дзюба робить довгий вступ про те, чому пише про Сергія Жадана. І якось ці слова аж надто схожі на якесь виправдання,…

Чено сказати, думав, що цей твір 1965 року більше документ епохи, ніж щось актуальне для наших часів. Але, як виявилося, з нього можна отримати багато корисної інфи. Хоча Дзюба концентрується на цитатах з Леніна, Маркса, Енгельса, тогочасних комуністичних лідерів, але також і робить масштабний історичний екскурс, тим самим демонструючи, наскільки радянська політика щодо націй наслідувала царизм. Ну і, звісно, у цьому зв'язку очевидними стають відразу й аналогії з Росією теперішньою. Думка не нова, але Дзюба підкріплює її великим арсеналом історичних і – головне – документальних аргументів.

Чудова книга про поезію Ліни Костенко в есеях Івана Дзюби та саму поетесу в інтерв’ю Оксани Пахльовської з мамою.

Рекомендую усім, хто цікавиться історією України, особливо розвитком її культури протягом радянського періоду, і чому для багатьох українців mother tongue - російська, а grandmother tongue - була українська