Новинки Мартина Поллака

Мир, который предстанет в этой книге, попал в поле зрения людей на Западе только благодаря тому, что был уничтожен. То был далекий чужой мир, о котором поговаривали, что там царят грязь и бедность, пьянство и безграмотность, правят грубые помещики и тупые чиновники. С немалым удивлением люди впервые слышали о многочисленных народах и народностях, о религиях и культурах, которые существовали на периферии империи: рутены, поляки, евреи, румыны, цыгане, а также никому не известные гуцулы, бойки или липоване. В годы Первой мировой множество немцев и австрийцев впервые соприкоснулось с регионами, куда их отправляли воевать и умирать. Битвы при Лемберге, Пшемысле и Гродеке превратили слово «Галиция» в синоним жестокой бессмысленности войны. В 1918 г. Галиция была присоединена к возродившейся Польше, Буковина — к Румынии. Они появились на политической карте, однако с географической исчезли.
Галиция обладала неисчерпаемым культурным богатством, ее влияние постоянно давало о себе знать на западе Европы. Прежде всего, в литературе. Мы совершим воображаемое путешествие по Галиции, попытаемся показать этот мир до разрушения.

Мартін Поллак ніколи не чув, щоб його дідусь згадував про свою сестру Пауліну, хоча про інших родичів розповідав охоче. Водночас Пауліна єдина з усієї великої родини трагічно загинула після Другої світової війни. Провина, за яку її заарештували, невідома, бо жінка жила тихим і скромним життям, майже ніколи не виїздила з невеликого міста, трималася осторонь політики, не втручалася у міжнаціональні чвари. Вона походила з німецької родини, любила і своїх братів-націоналістів, і друзів-словенців. Попри це саме Пауліна померла у концтаборі, а її брати, які були прихильниками нацизму, навіть після Другої світової війни продовжили працювати юристами. Мартін Поллак досліджує невідому історію своєї родини й укотре доводить, що є злочини, про які не можна мовчати.

Що таке спогад і як далеко може зайти пам’ять? Чому після початку судів над злочинцями нацистського режиму всіх охопила тотальна амнезія? Що ховається за знімком елегантних євреїв із Відня, яких змусили чистити вулиці після аншлюсу 1938 року? Від спогадів про безтурботне дитинство через спогади про навчання, мандрівки, редакційні завдання до зустрічі зі собою сьогоднішнім — автор провадить нас своїм життям, ділиться радощами і болями, найдорожчим. У дрібних деталях, у ледь відчутних жестах, зафіксованих на фото, автор шукає сліди великої історії. Мартін Поллак ― австрійський письменник, журналіст і перекладач. Спеціалізується на історії…

Кніга аўстрыйскага пісьменьніка й рэпартэра Марціна Полака прысьвечаная праблемным аспэктам культуры памяці ў грамадзтвах Усходняй і Цэнтральнай Эўропы. У Беларусі, Украіне, Славеніі, Польшчы, Аўстрыі ды іншых краінах існуе бясконцая колькасьць масавых пахаваньняў, не ўшанаваных як сьлед. Больш за тое, многія масавыя магілы, дзе ляжаць целы ахвяраў, забітых без суду й сьледзтва камуністычнымі або нацысцкімі катамі, нават не пазначаныя ў публічнай прасторы. Прыгожыя краявіды гэтых краін хаваюць у сабе сьляды масавых забойстваў, якія выпадкова можна выявіць нават і сёньня.
Пакуль памяць пра гэтых ахвяр ня будзе вернутая, а месцы іхных пахаваньняў ня будуць увекавечаныя, гэтая страшная, крывавая гісторыя можа даваць рэцыдывы й у нашыя дні.

«До Галичини» (Nach Galicien, 1984) – перша книжка Мартіна Поллака, у якій письменник розвіює австрійський «цукровий» міф про колишню коронну землю Австро-Угорської імперії. Його уявна подорож проходить Східною Галичиною – ландшафтами скрути й нужди, де нафтові магнати та рабини-чудотворці гротескно співіснують із бідними єврейськими штетлями, де русини, поляки, румуни, гуцули, вірмени, караїми, німці, роми ледь виживають у корумпованому й неписьменному краї, де водночас твориться багатомовна культурна мозаїка та пишеться прекрасна література.

«Ця книжка вперше вийшла друком понад тридцять років тому, Орвеллівського 1984-го. Звісно, це випадковість. Але цей рік пояснює, чому я описав уявну, а не реальну подорож Галичиною, точніше Східною Галичиною й Буковиною. Подорож в історію, як то кажуть, пальцем по карті, оперту на літературні джерела, старі газети й історичні фотографії – все це було масивом матеріалу, з якого я черпав у бібліотеках та архівах. Звісно, я не мав нічого проти, щоб насправді поїхати в ті місця й подивитися, що залишилося від колишньої Галичини. Більше того, я мріяв про такий пошук слідів. Однак у 80-ті роки минулого століття австрійцеві було важко, а в моєму випадку, як з’ясувалося, навіть неможливо отримати індивідуальний дозвіл на в’їзд до краю, про який я вирішив писати» (Мартін Поллак, із передмови до українського видання).

Порубіжжя ХІХ–ХХ століть: із Галичини (сучасної території України і Польщі) за океан лине багатотисячний потік заробітчан і переселенців, готових втілювати американську мрію. Українці-«русини», поляки, євреї тікають від злиднів у найбіднішій коронній землі Габсбурзької монархії, від погромів, насилля і голоду, сподіваючись на милість заокеанського цісаря Америки. У країну можливостей їх відправляють численні агенти, торговці людьми, крутії й організовані злочинці, які не соромляться наживатися на чужій біді. Мартін Поллак розповідає про соціальну катастрофу «звичайних» біженців, яка навіть через сто років наздоганяє Європу та…

Уривок з книги

Книга із серії "Меридіан серця. Бібліотека німецькомовної літератури"

Збірка есе Мартіна Поллака «Отруєні пейзажі» присвячена культурі пам’яті – про сотні тисяч безіменних жертв кривавих режимів ХХ століття або й повсякденної ненависті, чиї могили сховані в анонімності, закамуфльовані мальовничими ландшафтами чи й просто засаджені городиною. Аналізуючи досвід власного дитинства, а також історії та свідчення з Центральної та Східної Європи, письменник доходить висновку: начебто нечіпана природа навколо нас – це рельєф забування і відмови від відповідальності, яким ми мусимо опиратися.

Цей твір «зачіпає одну з найболючіших тем України після Майдану 2013-2014 рр. – небезпеку сковзання націоналізму вправо, до ультра-радикальних форм. Це болісне розслідування автором історії свого роду, пов’язаної з нацизмом, дозволяє читачеві вийти із традиційних шаблонів і побачити, як фашизм може поєднуватися із родинним теплом, людяністю, любов’ю, як парадоксально він функціонує і яку небезпеку становить для сучасності» (Неля Ваховська). Як зазначає автор передмови Тімоті Снайдер, «це не книга спогадів, у якій автор переймається питанням, хто він такий. Це радше книга історії, у котрій автор запитує себе, як сталося так, що він зміг…

Die Freiheitsstatue: Hunderttausende ließen sich um 1900 von diesem verlockenden Bild über den Ozean locken. Damals hatte in Galizien (heute Polen und Ukraine), dem Armenhaus der Habsburger-Monarchie, eine Welle der Emigration eingesetzt. Kleinbauern, Handwerker, jüdische „Luftmenschen“, sie alle suchten eine bessere Zukunft; der Kaiser von Amerika, meinten sie, werde sie nach ihrer Flucht freudig willkommen heißen. Aus dieser Hoffnung entwickelte sich rasch ein einträgliches Geschäft, an dem viele mitverdienten. Schlepper, Agenten, Menschenhändler und die Aussicht auf ein besseres Leben: Martin Pollack erzählt von Menschen, die um 1900 ihr…