Ольга Деркачова — об авторе
- Родилась: 16 августа 1978 г. , г. Калуш, Ивано-Франковской обл., УССР, СССР
Биография — Ольга Деркачова
Ольга Деркачова (укр. Ольга Сергіївна Деркачова) — украинская писательница, доктор филологических наук, профессор кафедры педагогики начального образования Прикарпатского национального университета им. В. Стефаника. Член Национального союза писателей Украины (2010), член Национального союза журналистов Украины (2019).
Родилась в Калуше Ивано-Франковской обл. В 10м классе впервые опубликовала стихотворение в газете «Калуський нафтохімік». Закончила Прикарпатский национальный университет им. В. Стефаника, где читает курсы «современный украинский язык с практикумом» и «детская литература».
Является лауреатом городской литературной премии им. И. Франко за книгу «Синдром підсніжника», лауреатом…
КнигиСмотреть 10
ФотоСмотреть 3
РецензииСмотреть 24
5 февраля 2016 г. 18:07
2K
4 И Львов, и кофе, и даже дождь
Вот что странно. На эту книгу всего одна рецензия. Хорошая, вдумчивая рецензия, с личным мнением читателя Black_angel8. И именно потому, что рецензия вдумчивая и хорошая, становится стыдно, что лично мне книга понравилась. Правда, почему-то стыдно... Я почти не читала книги авторов, написавших свои истории для этого сборника и не знаю, как они пишут романы, поэтому их рассказы показались мне чувственными, искренними и настоящими. И Львов я знаю именно таким, каким он описан. Тоже промашка - я всего лишь иногда заезжающий в город турист, я очарована им, его мистической красотой и романтичным флером. Мне нравится в нем все - и кофе, и даже дождь... И любовь... Мне не повезло, я не знаю другой. Только такую. На грани, до слез и до ... "вийти на балкон і стрибнути". Стыдно... Но книга меня…
29 марта 2022 г. 17:46
156
4 "Головне – вміти визнавати свої поразки з піднятим до дощу обличчям і сприймати їх спокійно, як наявність вечері на столі."
Марта прокидається після коми, в якій пролежала шість років. За цей час світ, нехай не кардинально, але змінився, як і речі, що колись були для неї важливі. Жінка вчиться заново ходити, їсти, писати. Вчиться заново жити новим життя, в якому майже ніхто не чекав на її повернення. Батьки померли, у чоловіка нова дружина і дитина. Картини та коштовності батьків, одяг... Нічого не лишилось.
Але головній героїні потрібно рухатись далі, наздоганяти роки, які випали з її життя. Вона поновлюється на роботі, на якій працювала шість років тому, знайомиться з чоловіком, з яким у них зав'язуються стосунки, стає другом для хворого раком хлопчика. Життя продовжується, зі злетами та падіннями, щасливими та гіркими моментами. Лиш одне тривожить жінку: що трапилось в той доленосний день, коли її збив…