Рецензии на книги — Марина Троян

Відкриття нового імені зажди приносить задоволення

Саме таким принципом зазвичай керуюся, беручи книжки незнайомих мені авторів. Причому, коли я відкриваю для себе класиків чи авторів бестселерів, про які вже багато сказано, я відчуваю не таке яскраве задоволення, як відкриваючи маловідомих авторів, чиї книжки не підлягали активному обговоренню.

Саме такі книжки я зазвичай обираю, коли беру участь у конкурсі "Спаси книгу - напиши рецензию". Марина Троян не стала виключенням з правил. Наскільки мені відомо, це перша видана книжка цієї письменниці. І вона неймовірно цікава, містично-реальна, хоча в центрі подій так званий Обліковець - такий собі янгол-охоронець однієї дівчини, довкола якої закручується вир подій. Його бачать тільки діти й божевільні. Його завдання не охороняти, а…

Дві купки монет. Срібна і золота. Срібні - то радості, золоті - болі і печалі. Золота купка помітно більша. Міла - золотий багатій. Та це зовсім невесело. Сум огортає навіть обліковця, а він взагалі не повинен мати почуттів.

Українська література, навіть сучасна, чомусь часто сумна і невесела. Смуток і біль дуже часті ії супутники. Напевне, дається взнаки многолітня нелегка історія. А може ми вже звикли плекати свій біль, розчинятися в журбі, розтікатися перлами сліз? Такі ми, визнаю, з цим нічого не зробиш. Більшість з нас.

Міла - ніжна, тендітна. Загублена у часі. Панна з простонароддя. Не за статками, за почуттями, душевним настроєм, за вдачею. Обліковець - він не ангел. Важко сказати, хто він. Не охороняє, веде облік радостям і печалям. Не подумайте, це не історія кохання Міли і…

Ненавиджу, коли мене жаліють: тоді страшенно шкода самій себе. Але ж то люди жаліють. А як же, мабуть, прикро, коли тебе жаліє навіть той, хто цього не вміє! Але ні, у цьому романі все значно складніше: обліковець Міли таки вміє жаліти. Попри всі правила. У нього ж серйозний досвід - сім місяців людського життя. А тепер він став білим і - ні, не охороняє, бо не янгол - веде облік радостей і печалей, із яких складається людське життя. На жаль, золотих монет - валюти невдач - у рази більше( Та я не про те. От були собі дві (а потім - три) дівчинки, що народилися в один день. Однак зірка того дня була якась нещаслива. Бо ні Лейла, ні Міла не спізнали сповна батьківської любові, виросли ніби на іншій планеті, тож здаються дивними для оточуючих (а насправді я впізнала у них себе). І так, без…

Схоже, мене остаточно накрило ванільним настроєм, може це на мене так мій кіт впливає (що вже постійно пропадає у спілкуванні з особами протилежної статі), а може весняний настрій чи просто надто довго були натягнуті нерви. Але всеодно я мушу констатувати, що мене накрило, я стала все надто близько сприймати, турбуватись і переживати про речі які не мають практично ніякого відношення. Так і з цією книгою, Міла стала для мене, як рідною з усіма її проблемами та переживаннями. Бідна дівчинка. Скільки ж всього довелось їй пережити, перетерпіти, перетравити. Для неї смерть стала виходом, спасінням, як би сумно це не звучало. Важко когось звинувачувати в цьому та й зазвичай причина не одна, а ціла сукупність подій і думок, що призвели до такого чи іншого результату. Але не дивлячись ні на…

Для мене це була книга про те, як не втратити себе у жорстокому і непривітному світі, особливо, якщо ти "чуйне, добре і терпляче створіння", як приймати рішення в складних ситуаціях, зберігаючи чистоту совісті. Міла - саме та особа, яку я розуміла повністю - вчинки, думки, рішення. Попри погане ставлення з боку матері і сестри, попри перше кохання, що стано розчаруванням, вона зберігала святість своєї душі. І як наслідок змогла допомогти всім, хто опинився в її просторі. А ще вона була мудрою по життю, не зважаючи на якісь там вісімнадцять років. Хоча не дай Боже комусь такого життя, що надто швидко вчить тої мудрості. Можливо, тому й Обліковець їй дістався особливий... Лейла сподобалась силою духу і волі. Але в її образі, мабуть, зачіпається питання, як важливо знати хто ти, звідки і…

Обліковці, які не архангели, але весь час поруч з людиною – ідея цікава. Хоча книга не про це. Вона про те, що таке бути «тут і зараз». У житті головної героїні, попри її вісімнадцятирічний вік, трапляється та сама «точка неповернення» (коли пального у літакові недостатньо, аби повернутися на базу). Коли проходиш свідомо через подібне, проживаєш і приймаєш, воно більше на болить. Це ніби історія-досвід, щоб інші не поранились. Свого роду глибока розповідь «білої ворони». Життя людини, яке цікавіше за будь-які вигадки. Тому що справжнє. Як читач ти цьому віриш, бо є ефект впізнавання.

Прочитала рецензію на сайті інтернет-магазину і зацікавилася цією книгою. До того ж, шукала щось свіженьке, нове, сучасне для себе в українській літературі. Чекала в передчутті чогось неординарного і незвичайного. Ще б пак - обліковці, які не янголи, але весь час поруч з людиною! Версія, варта уваги. Було дійсно цікаво, хто ж це такі, що обліковують і до чого це врешті-решт веде, звідки вони беруться і куди діваються. Скажу чесно - розчарувалась. Я зовсім не отримала того, на що чекала. Замість вищезазначеного, що спонукало придбати книгу, переді мною розгорнулося дві драматичні історії, доволі таки банальні і як на мене не дуже то й правдоподібні. І обліковець, який як не приший кобилі хвіст, сам не знає, що йому робити і куди діватись, звідки монети в кишенях та нащо вони взагалі…

Книга очень даже понравилась! Но мне кажется,что нужно было как -то более раскрыть кто такие "Обліковці" и для чего они нужны. А так история, я бы сказала, о жизни... Сюжет интересный: где-то слеза покатилась, а где-то смешок вырвался. Конец неожиданный... Ожидала "И жили они долго и счастливо..." Хотя он же оставил возможность самим додумать свой конец.