Мирослав Лаюк — об авторе

Предложить изменения

Марія Василівна, вчителька біології, підійшла до того етапу свого життя, коли час обернутися назад, і осмислити прожите і пережите. Кажуть, якщо є що згадати, і було велике кохання, то все недаремно. Тож Марія Василівна, або Самка біолога, як називають її учні, має всі шанси бути задоволеною своїм існуванням на цій грішній землі. І навіть похоронний вінок, що принесла її колега з приводу «смерті» (то так один з учнів «шутканув» злегка) не вивели Марію Василівну з рівноваги. Вона педагог, і достойно несе своє високе звання ось уже десятки років. Вона ще помститься, як слід, всім, і завучці, і нерадивому учневі. А поки що…

Поки що Марія Василівна віддасться спогадам. Про те, як молодою, але вже заміжньою приїхала в карпатське село. Як потрапила на долі секунди у ролик з Ротару під «Червону…

Роман, на который тяжело писать рецензию. Не потому что не понравился. Просто тот случай, когда ты настолько глубоко погрузился в книгу, что здраво, со стороны уже оценивать не можешь, только пересказывать. Критики относили роман и к детективу, и к магическому реализму, и к гротескно-сатирическому жанру, называли «химерной прозой», сравнивали с «хирургическим разрезом», говорили о «тщательном анализе». Очень было много откликов на этот роман, когда он вышел в "Видавництві Старого Лева". Этот роман о жизни, такой как она есть: со взлетами и падениями, удачами и невезениями, рождениями и старениями, смертями и сумасхождениями; любовными треугольниками, и даже побольше фигурами; с красивыми, умными женщинами, но все же немного дурами. Потерянные, разбитые, забытые и забитые Начальники,…