Левко Лукьяненко — об авторе

Предложить изменения

1944 призвали до війська. Служив в Австрії, на Кавказі в м. Орджонікідзе, Нахічевань. У 1951–1953 вступив у комсомол, у партію. 1953 вступив на юридичний факультет Московського університету. 1954 одружився. Вів активне громадське життя. До 1956 зрозумів, що обраний ним шлях помилковий, призупинив свою громадську діяльність і вирішив з 1957 орієнтуватися на підпільну боротьбу.

У вересні 1958 за розподілом був спрямований штатним пропагандистом райкому партії в Радехівський район Львівської області, де й поселився з дружиною. Робота була пов'язана з постійними поїздками по селах району. Він бачив, як людей заганяли в колгоспи, знищували цілі хутори. Разом зі Степаном Віруном і Василем…

* Що далі?. — 1989.
* Сповідь у камері смертників
* За Україну, за її волю…. — 1991. (брошура)
* Вірую в Бога і в Україну. — К.: МП «Пам'ятки України», 1991.
* Не дам загинуть Україні!. — К.: Софія, 1994.
* Народження нової ери (збірник статей) - 1997.
* На землі кленового листу. — 1998.
* З часів неволі. — 2005.
* З часів неволі. Соловки-7 — 2007.
* Незнищенність - 2007
* З часів неволі. Спогади та роздуми. — ВД «Світлиця», 2009. — 446 с. — 1000 прим.

Автор численних брошур та статей.

Лук'яненко планує завершити серію мемуарів про 15-річне ув'язнення «З часів неволі» четвертою книгою з вірогідною назвою «Країна Моксель ХХ сторіччя».

* Почесний доктор права Альбертського університету (1993, Канада).
* Медаль ім. Св. Володимира «Борцям за волю України» (1991, СКВУ).
* Почесна відзнака Президента України (1992).
* Герой України (з врученням ордена Держави, 19 квітня 2005).
* 21 листопада 2007 року президент України Віктор Ющенко нагородив Лук'яненка орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.