Наталья Яковенко
Наталя Миколаївна Яковенко
Рейтинг книг:
22 20 1 4

Рецензии (4)

17 декабря 2012 г., 17:36
5 /  5.000

Цю книжку варто прочитати всім, хто – як і я сам – вивчав історію ще по радянським підручникам. І сила її не в особливій патріотичності (Яковенко якраз намагається не вигадувати подвиги і героїв там, де їх насправді не було) чи пропагандистському посилі, а в тому, що читач може познайомитися з сучасними й об'єктивними історичними данними щодо території, яка зараз називається Україна і історія якої драматична і без перекручувань та додавань романівсько-радянської версії. Перше і головне, що демонструє «Очерк истории Украины» – спільна історія Росії й України можлива лише частково і лише як засіб створення повної картини, де були б присутні обидві сторони. Починаючи з перших згадок про поселення на території сучасної України і до ХVI століття чинниками української історії виступають Швеція (саме варяги заснували першу князівську династію в Києві), Велике Князівство Литовське, Польща, Кримське ханство, монголи, половці, Молдова, Візантія – хто завгодно, але не Московія. Це й не дивно, її просто в ті часи не було. Московія з'являється пізніше, спочатком неясним тлом, розкатом далекого грози, щоб тільки у XVII ст. стати повноцінним гравцем на українському фронті. Отже спільна історія – це 300-350 років на противагу 1000 років складного співіснування, наприклад, з тим сами Кримським ханством.

Власне, історію України, як справедливо казав Винниченко, не можна читати без брома. Боротьба за галицьку спадщину, хмельниччина і Руїна – лише кілька прикладів, які роблять книжку справжнім трилером. Читаючи ппостійно ловиш себе на думці, що, навіть достеменно знаючи, чим закінчиться та чи інша подія, сподіваєшся на диво, яке все переверне з ніг на голову і все піде не так. Приємно, що у нас уже є історики, здатні писати історію так, щоб постійно тримати читача у напрузі, не йдучи при цьому на компроміс з фактами.

Ось, напевно, і все, що варто сказати. Переповідати книжку детальніше означало б невдало переповісти історію, до якої і так долучилося забагато переповідачів.

9 марта 2017 г., 21:28
3.5 /  4.375

Характеризуючи будь-яку історичну працю, перш за все, перед автором рецензії постає питання, наскільки ця праця відповідала завданням поставленим у передмові чи хоча б заголовку. Завданням Наталі Яковенко було розглянути саме свідомість основної маси населення земель, заселених етнічними українцями. Безумовно, через брак інформації робити висновки про світосприйняття наших предків можливо лишень теоретично. Саме тому піддати нещадній критиці через невідповідність завдання і виконання цю працю неможливо.

Іншою є справа, що автор виконала інше важливе завдання – розповіла коротко про найважливіші факти з історії України. Утім, туту ми стикаємося з певною невідповідністю: додержавні часи та часи Київської Русі висвітлені побіжно, у той самий час, як Козацьку державу історик розглянула ніби під мікроскопом.

Але що найцікавіше… Наталя Яковенко зуміла змалювати ту постійну та незрозумілу при побіжному огляді історії зміну ідентичності наших пращурів (від русичів до сполонізованих родин, від козаків до російських дворян). Ця зміна ідентичності є однією з провідних тем, піднятих автором цього нарису. І дійсно: особисто мені стало легше сприймати українську історію у вимірі людської підсвідомості.

Я нарешті отримав відповіді на питання: «Як відчували себе русичі у ВКЛ» чи «Що спонукало змінювати свою ідентичність і як далеко заходили ці *навернені*». Що не може не порадувати, у праці розглядаються і ті теми, про які найчастіше замовчують підручники – українсько-єврейські антагонізми, польсько-українські протиріччя та, наприклад, розуміння України як колиски хасидизму, греко-католицтва, татарської цивілізації.

Козацтво у Яковенко розглядається у площині загальній, як прояв постійних тенденцій прикордоння, де порівнюється з донськими козаками. Наголошується на постійній взаємодії українського населення з турецьким або, доцільніше казати, татарським, що створило надзвичайно незвичайний симбіоз відомий під назвою Війська Запорізького Низового.

У висновку можна сказати, що такі праці, якщо і заангажовані, то меншою мірою, аніж їх відповідники, у пострадянській історіографії зустрічаються рідко. На жаль, над сучасними істориками навіть зараз тяжіє

21 сентября 2013 г., 19:49
5 /  5.000

Хм...Начну с того что Наталия Яковенко это один из немногих Украинских историков которая не страдает "шаровращиной"..И ее книга "Украинская шляхта" произвела переворот в Украинской исторической науке..В книге автор на основании многочисленных источников вводит в научный оборот термин -"Украинская шляхта", аргументировано доказывает ее существование и затем исследует как феномен(явление) в Речи Посполитой.В книге читатель найдет огромное количество гербов ,генеалогических древ, таблиц и прочее.Книга также дает много интересных зацепок для дальнейших самостоятельных исследований.Это второе переиздание этой замечательной книги))
К стати сама Наталия Яковенко является сторонником теории "Домовой Войны" благодаря чему читать ее интересно в двойне)))

21 сентября 2013 г., 21:49
5 /  4.750

Хм..Для тех кто читал и был в восхищении от ее работы "Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст." думаю книга будет интересна.Книга очень отличается от ее "Шляхты" и на мой взгляд является как бы продолжением ""Паралельного світу" . Так как и в этих 2 книгах основным вопросом является "як людина XVI-XVII століть сприймала навколишній світ та себе в ньому. ".В общем замечательнейшая работа по ментальности и самоидентификации людей 16-17 века))