Максим Прасолов — об авторе

Предложить изменения

Мое первое знакомство с графическим романом. Видеть-то я их раньше видела и даже листала, но спокойно читать и рассматривать картинки - это для меня в новинку. Кстати, спасибо игре "Охота на снаркомонов" за расширение горизонтов! :)

Не смотря на тот факт, что впечатления от этой встречи достаточно приятные, я уверена, что она будет единичной. Скорее всего мои отношения с графическим романом и закончатся "Даогопаком". Потому что я, как ни стараюсь, не могу придумать для кого эти книги. Для меня непонятно, как можно сознательно отказываться от такого огромнейшего удовольствия, как создание собственного мира их тех строительных материалов, что предлагает книга. Детские книги с картинками - это одно, а в "Даогопаке" текст совсем не детский. Т.е. это книга для взрослых или подростков. И что…

Певно, то доля — читати "Даогопак" суто в книгарнях. Як не крути, а згодитися на таку непомірну ціну за хай навіть і предвісника ери коміксів в українському книговиданні я ніяк не можу. Тим паче, що друга книга серії досить відчутно відстає від першої, та й взагалі — стала суцільним розчаруванням. Розчарування раз. Сюжет якийсь не особливо зрозумілий. На 60+ сторінок розтягнуто всього кілька подій, зате з деталізацією кожного діалогу. Звідкілясь беруться нові дивні герої, їх стає аж надто багато, між тим улюбленці з попередньої частини відходять на другий план і слугують радше фоном, аніж рушійною силою сюжету. Про випробування Олеся, і що це взагалі таке було, стає зрозуміло лише постфактум. Загалом складається враження, що друга частина — то такий собі перевалочний пункт, в якому…