Рецензии на книги — Надийка Гербиш

Очень теплый, уютный, шоколадный сборник рассказов про жизнь разных людей, любовь, дружбу, путешествия, поиски, домашнюю выпечку, музыку, книги, множество мелочей и больших перемен. В каждой истории можно увидеть себя - абсолютно в каждой. Только в одной тебя очень-очень много, а в другой - совсем чуть-чуть. Во время чтения, и спустя долгое время после него, меня не покидало чувство тепла и уюта, а на языке чувствовался вкус шоколада. Истории читались неспешно, хотелось растянуть сборик на весь год, к слову, не стоит читать сразу много, т.к. может возникнуть передозировка сладкого. Рассказы лучше всего читать в холодные, осенние/зимние дни, или возможно просто дождливые дни весны и лета, и обязательно, когда холодно на душе.

"Теплі історії до кави" я купувала разом з Теплими історіями до шоколаду і з Теплими історіями про дива, коханих і рідних - така смачна і гарна добірка, такі теплі назви і яскраві обкладинки! На жаль, тільки обкладинки і вийшли гарними. Щоправда, кажу поки про "історії до кави"

Дальше...

Я не полінилась і носила цю книжку 2 місяці в сумці - вдома якось не читалось, у транспорті не встигалось... Гігантський розмір див на 30 сторінок я здолала у черзі за документами по роботі - поєднати дві такі пусті речі ще треба вміти. І читати такі історії справді можна тільки у страшних коридоридорах сірих державних установ.

Насправді я не черства, не така вже й цинічна, я поважаю чужий час, захоплююсь, коли комусь вистачає сміливості видати книгу, право інших на свою думку і таланти. Тому - без…

Чоловікові, якого я люблю сильніше, ніж дорогу, книжки й вершкову каву разом узяті

"Эту книгу должна была написать я"- подумала я открыв книгу в одном уюном кафе неподалекот книжного магазина. Она настолько МОЯ, обо МНЕ и написана как будто мной, что я просто поражена. Невероятно теплые, такие львовские, укрытые теплым пледом и с запахом кофе небольшие рассказы талантливой молодой украинской писательницы. Сугубо украинские словечки ласкают слух, нарисованные образы всплывают перед глазами, в руках волшебно возникает чашечка кофе со сливками, а за окном тихо капает осенний дождик. Меня поразило даже то, что в книге оказался, да-да, рассказ с названием "Матушка", о жене священника :))))

Вообще названия у рассказов такие же теплые как и сама книга.

"Бабусин чай з липового…

А в моем мире живут только пони, они питаются радугой и какают бабочками.

Я дуже на себе злюся, коли піддаюся масовій істерії. Книжки, музика, фільми, одяг - я намагаюся завжди дочекатися спаду мейнстримової хвилі і лише тоді зважувати: потрібне це мені чи ні. Цього разу я не втрималась і що? Я розглядала апетитну обкладинку, перебувала ще під враженням «Кавової книги» Фрая, осінь студеніла з кожнем днем більше і я захотіла «Теплі історії». Я її отримала. А потім почала її читати. А потім почала боязко озиратись в пошуках цих самих поні - з веселкою і метеликами, бо з кожною сторінкою я відчувала себе ще більшим стервом і каменем і сухарем вкупі.

Мене не переслідують повсюди дива, я не кутаюся вічно в светрики, шарфики, не плачу сто раз на день від ніжності/щастя/вітерця, я не пишу…

Красиві і дуже душевні оповіданя. Про каву, про кохання, про українців, про тебе, про мене і просто про життя. Затишна і дуже позитивна книга. Звичайно ж вона пахне кавою, справжньою, натуральною. А ще я відчула аромат кардамону, кориці, ванілі.  Все, як люблю.

Одна із тих книг, які потребують періодичного перечитування. Адже читати про щастя, любов і злагоду - то так приємно.

Тут немає супер-героїв, які  володіють надзвичайною силою і рятують світ; не знайдете тут героїнь, які вражають неперевершеною красою, і в них закохуються всі підряд. Звичайні прості люди на сторінках цієії книги діляться своїми почуттями, подорожують, п'ють каву і чай, смакують шоколад і тістечка, і насолоджуються життям.

Кожен знайде щось тут своє, особливе, найближче до нього. Для мене виявилося  таким невеличке…

Когда я только купила эту книжку, я думала о том, что буду читать ее и в метро, и дома, и любом другом месте. Но вышло так, что начала я ее читать лежа в кровати перед сном. И поняла, что только так и нужно читать эту книгу. Лично мне она принесла сплошное успокоение, ощущение уюта, тепла и...веры в чудеса! Очень добрые, милые рассказы, от которых душа наполняется легкостью. Наверное, все дело в искренности писательницы, в ее слоге. Я всегда очень ценю, когда люди (независимо от того, семья это, знакомые или незнакомые люди) позитивно смотрят на мир, и стараются каждый день найти хотя бы минимальный повод для радости. Мне кажется, что после этой книжки, я тоже стала чуть более улыбчивой, стала более позитивно смотреть на свою жизнь и на окружающий меня мир.

Книжка, яку я кілька років не чіпала. Відкрила випадково одного разу восени і полюбила приблизно з сьомого абзацу, бо вона про "те, що робить нас щасливими", і в цьому її магічна ресурсна сила. Просто історії зі світу ароматів і фарб, чужих красивих міст, рідних людей і фактур. Просто кава і просто тепло. "Просто" - одне з моїх улюблених слів.

Они такие мягкие, теплые, пушистые, вязанные, совершенно романтичные и невероятно уютные - эти рассказики. Даже не рассказики. Заметки, наброски, письма, мысли, чувства, глотки кофе. С молоком и взбитой пенкой. Жаль, я люблю только черный. Только без сахара. Возможно, с долькой лимона. И поэтому мои кофейные истории горчат и ежатся. А у Надики Гербиш они как плюшевые медвежата греют душу. И читая истории неизменно

...ейфорія втишується до спокійної радості й хочеться персиків, міцної кави з веселковою пінкою та дихати небом.

Их нельзя читать залпом - всю книгу сразу. Лично я не смогла. Становится приторно. А вот так, неспеша, по рассказику в день, утром, укутавшись в аромат свежезаваренного кофе... И жизнь обретает смысл. У счастья появляется вкус. А небо становится синим-синим...

Пам’ятаєш, мамо, коли я була маленькою, то запитувала тебе, що зі мною буде, коли я виросту. Мені хотілося знати, чи буду я красивою, чи буде в мене дім із сонячною терасою, різнобарвними квітами та великим кудлатим собакою, чи зможу я подорожувати й бачити море частіше, ніж раз на рік, чи я любитиму якогось хлопчика так, як ти любиш тата. Я хотіла знати, чи у мене теж буде донечка, якій я заплітатиму коси й пов’язуватиму на них яскраві бантики. Ти - пам’ятаєш? - казала, що вродливою я буду неодмінно, вважала, що в мене добрі очі й тепла усмішка, а це - головна окраса дівчинки й жінки. Найважливіше - не розівчитися усміхатися людям і дивитися на них із любов’ю.

«Теплі історії до кави» - одна из тех книг что вдохновляют. Это книга в которой собраны истории обычных людей, которые окружают…

Не стрималась, замовила паперову і біс з тим, що грошей як кіт наплакав. Подібні книги мають бути лише в паперовому вигляді, в жодному разі не в електронному і читаю я їх, зазвичай, з олівчиком. Намагаюсь розтягнути задоволення і читати лише по декілька історій в день, але інколи забуваюсь. Це саме та книга яку варто читати дощового дня чи просто коли настрій не дуже, тоді вона необхідна як повітря, як промінчик сонця. Для мене ця книга стала оповіддю про кохання. Тільки не про любов, про яку зараз кричать на кожному розі і яка з почуттів перетворилась на казна-що, а про те справжнє кохання, яке лише для двох, яке всеоххоплююче і всепоглинаюче. яке прощає і возвишує. Якого інколи так не вистачає. Воно таке тепле та ніжне, а головне рідне і вже не так важливо, що не поруч. Саме ця книга…

ФЛЕШМОБ - 2014

Дівчатам, які бояться малювати валізи вона, думаю, буде важливою... (с) Н.Гербіш

Книжка-цукерка, від якої не болять зуби, її хочеться відкушувати по шматочку, щоб надовше вистачило, а в результаті сідаєш і за один вечір з'їдаєш весь кульок. Книжка-какао, після якої надовго лишається післясмак, проте з приємною гірчинкою. Книжка-плед, що огортає не тільки тіло, а й душу і швидко зігріває плетивом букв. Книжка-історія, яка змусить задуматись, зрозуміти. Там надто багато автобіографічного, надто багато болю, надто багато висновків.

Ця книжка – для всіх донечок, які росли без татів — і несамовито про них мріяли. Для тих, хто розчарувався і не вірить, що десь є вихід. Для тих, кому боляче. Для тих, кому немає з ким про це поговорити. І для тих, хто боїться мріяти – але все одно…

А вот и первая детская книга от Надийки Гербиш. История про маленького Мышонка, который отправился узнать, как пахнет мир, и узнал какое Рождество на запах.

Очень трогательно, мило, но так мало... Но не волнуйтесь, Надийка обещает нам сезонную серию историй о приключениях Мышонка. С иллюстрациями Виктории Кириченко. Смотрите, какая красота )

(фото из ЖЖ автора книги)

Не думала, что бывают НАСТОЛЬКО ванильные книги. :) Это просто какой-то гремучий микс из котиков, чашечек, шарфичков, книжечек, официантиков, музыкантиков, цветочков, носочков, мяты, корицы, гвоздички, имбирчика и черт знает еще каких приправ. Ну и кофе с чаем, конечно же, которые тут пьются в количествах "от ведра и больше". А еще деревня, деревня, деревня, романтизированная на все сто. И все бы хорошо, как любитель "Большой телеги" Фрая я даже и не против, но почему настолько приторно и бессюжетно? Рассказы очень коротенькие, даже и не рассказы вовсе, а какие-то зарисовки. К персонажам проникнуться за время чтения невозможно, да и вообще такое впечатление, что главная героиня все время одна (автор?), только меняет имена. Сюжетов, действия, тоже практически нет, в основном "была…

Можуть сказати, що ця книжка мені не сподобалась, адже це жіноча література! Але, її намагалась прочести і моя дружина, і висловила ті ж самі враження, що це просто якись нотатки із щоденника старшокласниці. Я б зрозумів, якби це було написано для якоїсь рубрики у жіночому журналі, але хіба це можна вважати літературою?

Це книга, яку не можна читати залпом. Її потрібно вживати по ковточку, разом з ранковою гарячою кавою чи теплим вечірнім чаєм. Тут зібрано багато життєвих і дуже теплих історій. Читаючи котрі віриться в краще в людях. Дуже образно і дуже душевно. Більше б такого в реальному житті. P.S. Почерпнула кілька цікавих рецептів приготування кави. Обов"язково скуштую!

Дуже позитивна й тепла книга. Мені здається, її можна розгорнути на будь-якій сторінці і починати читати. Так, тут майже немає ніякого сюжету, але з неї струменіє надзвичайно яскраве світло, що просто неможливо відірватися від читання. Вона заспокоює і підіймає настрій, додає сил жити далі, а також вона дуже мотивуюча.

Це просто книга, яку потрібно прочитати, якщо хочеш позбутися поганого настрою або вийти з депресії.

Є люди, який мають свій власний неподібний до інших стиль. І Надійка одна з них. Її нова дитяча книжка з перших речень окутує теплом і затишком родини маленьких їжачків. Кожна маленька деталь, будь то ім*я іжачків, чи страви з їх святкової вечері, або теплий шалик матусі, та найголовніше добри вчинок дітей-все це створює справжню різдвяну казку.

Людину, яка вміє мріяти, уже не можна назвати невдахою!

Це книга, що читається на одному подиху від першої букви до останньої крапки. Книга, що змінює. Головна героїня з просто неперевершеним ім"ям Неждана, пройшла довгий шлях в своєму житті, щоб нарешті стати щасливою. Це її історія яка розказує як з Неждати можна врешті решт перетворитись на Ждану, ту кого люблять і чекають не дивлячись ні на що, навіть якщо це не зовсім та любов якої їй і хотілось спочатку. В цієї бідної, тендітної дівчинки, яка так завзято продовжувала мріяти і вірити, що все буде добре є чого повчитись. Не переставати мріяти і продовжувати не дивлячись ні на що в краще, теж нелегко, по собі знаю. Інколи так хочеться забитися в істериці і закричати на весь світ а ще забитись в куток поплакати і пожаліти себе. Але…

“Теплі історії до шоколаду" молодой украинской писательницы Надежды Гербиш мало чем отличаются от ее же кофейных историй. Это снова небольшие зарисовки, полные солнца, счастья и разнообразных вкусных ароматов. Совершенно незамысловатые, но, тем не менее, изящные и атмосферные. Книга, которую хочется читать, когда на улице идет дождь. Книга, которой можно побаловать себя в перерывах между произведениями серьезными и фундаментальными.

В “Подорожнiх замальовках iз шоколадних мiст” автор приглашает нас прогуляться по улицам Праги и Будапешта, Люблина и Варшавы, Лондона и Стамбула. И в каждый город Надежда приезжает, предвкушая приключения и чудеса. И чудеса действительно будут. Маленькие и бытовые, из тех, которые так щедро дарят нам неравнодушные люди. А вот приключения, увы, не случатся.…

" Я вчуся бачити радість і красу там, де інші бачать лише невзгоди і труднощі."

Знаете, в начале Х!Х века горячий шоколад продавался в аптеках как средство для придания сил и бодрости. Истории Н. Гербиш тоже следовало бы продавать в больничных аптеках как средство для светлых добрых улыбок. Это не философские талмуды, не драматические сценарии, не хитрые сюжеты в стиле фэнтези; это маленькие жемчужинки повседневности, встреча с хорошими людьми из соседних квартир, мягкие и такие знакомые мысли и эмоции. "Тёплые истории к шоколаду" созданы, чтобы напомнить нам о ежедневных почти чудесах, об умении жить и останавливать убивающую человечность суету. Это милые сказки для взрослых людей.