Рецензии на книги — Владимир Яворивский

Із цим пунктом челенджу - твір зі шкільної програми, який ти не читав - в мене виникли проблеми. Бо якось так вийшло, що вони всі в мене перечитані. Більшість ще тоді, у школі, а решта вже за дорослого життя. Тому я пішла на хитрість - нагуглила програму сучасної школи, де у списку додаткової літератури знайшла цікаву назву "МАРІЯ З ПОЛИНОМ У КІНЦІ СТОЛІТТЯ" Володимира Яворівського, який й вирішила спробувати.

Відкрила й... пропала на декілька годин.

Характери, прописані надзвичайно тонко лишень деталями: чи то обраним словом, чи то вчинком. Кілька яскравих образів, що й зараз, через день після читання, досі пекуть своїм жалем та тугою за втраченим. Опуклі описи, які відчуваєш майже на смак. І зневага. Зневага до людей, до відповідальності, до майбутнього. Трусість, людська жадоба,…

Володимир Яворівський занурить читача у повсякденне життя української художниці Катерини Білокур. Це час, коли вона пише свій автопортрет. Художниця не дивиться в дзеркало, вона змальовує себе зіткану з подій, що відбувались і викарбувались у пам’яті, з людей,що дорогі її серцю, з квітів і боротьби за свої картини. Вона в своїх очах відображає всю суміш переживань.
«Більше за очі знає лише серце, але його – не намалюєш»
Катерина Василівна жінка з села. Вона прийняла свою долю і не гнівалась на неї, хоч палко бажала бути просто жінкою-берегинею. Вона жінка – дівчинка, занурена у квіти і малювання, жінка ,що має свій безмежно романтичний і трагічний світ.
Зізінаюсь, у романі було багато тем, що розчулили. Люблю,коли життя геніїв описується душевно, просто,ніби живеш поряд з ними, відчуваєш…