Олександр Вільчинський — об авторе

Предложить изменения

Маю підозру, що в своїй книзі "Останній герой" Олександр Вільчинський використав суміш реальних історій, що трапились у свій час із реальними людьми, бо сама не раз чула подібні уривки. Повість розповідає про колишнього вояка УПА, який через майже десятиліття після закінчення війни, потайки повертається додому в рідне село, до старенької одинокої матері й коханої дівчини. Але розпочати життя з чистої сторінки надії нема. Нова влада спокою не дасть, та й хіба можна прагнути до спокою, коли навколо купа ворогів, запроданців і зрадників? Для таких як Олекса, війна не закінчена допоки серце б"ється... На шляху Олексі трапляється колишній піхотинець вермахту, що втік з багаторічного полону й мріє про повернення в рідну Баварію. А на своїй землі бенкетують колишні побратими, що за слушної…

Повість "Криївка" Олександра Вільчинського і моя довгожданна відпустка закінчились одночасно, але книга виявилась дуже "в тему" і "під настрій". Свої літні канікули я проводила в селі у баби з дідом, й описаний у повісті регіон мені добре знайомий, тому це було як повернення у моє щасливе й веселе дитинство ;) Розповідь ведеться від лиця Олюня (так ніжно його називає мама, а за нею й друзі) й оповідає про будні 14-16 річних хлопчаків. Пригоди і взаємини цих "побратимів" написані з життя, і взагалі колорит місцевості переданий достовірно і яскраво, тобто тим, хто погано уявляє, що таке Західна Україна (особливо Галичина і близька до Тернопільщини Волинь), можна легко цю проблему, при бажанні, виправити, прочитавши дві сотні сторінок. Автор непогано розкриває тему того, як попри утиски і…